31 серпня
Друге УЗД
Подивитися на того, хто росте у животі, ми пішли усією сім’єю: я, Рома і Марічка. УЗД роблять у лікарні, а не клініці, тож цього разу ми попрямували до входу з блакитним дашком.
Привітна жіночка, яка жувала синю жуйку, записала деякі мої дані і попросила почекати, доки по мене прийдуть. Щойно ми прилипли до екрану телевізора, де показували якийсь фестиваль, як прийшла лікар.
У затемненій кімнаті мене поклали на кушетку, а групі підтримки запропонували взяти стільці і підсунути ближче до екрана. Нічого незвичайного не відбувалося. Усе, як завжди. Живіт намазали гелем, водили по ньому трубкою, а на екрані з’являлися зображення різних органів та частин тіла. Цього разу ніяк було побачити усе малятко – мабуть, тому, що вже чималеньке виросло.
Лікар сказала, що усе добре, розміри і розвиток відповідають терміну вагітності. Дату народження пересунула на 1 січня. Дуже гарно, то на коли ж тепер призначать операцію? На самісіньке Різдво, чи що?
Коли я запитала у неї, чи видно стать, вона неоднозначно відповіла: «Мені здається, наче це дівчинка…» Мало що кому здається… А нам уже потроху скуповуватися треба…
Перед тим, як відпустити нас, вручили листівку із першими «фотокартками». Там добре видно голівку і ручки малятка. Дрібниця, а приємно.
Коли ми вийшли з медичного центру, Марічка радісно сказала: «Мені сподобалося, що вона сказала, що їй здається, що буде дівчинка!» На що я відповіла доні: «А мені не сподобалося, що їй здається…» Тож питання статі лишається відкритим…
Немає коментарів:
Дописати коментар