Веселі хатки

Нечасто вдається зібрати всіх разом, щоб щось змайструвати. Особливо наприкінці року, коли в Марічки додаткові заняття на танцях, а в Роми насуваються іспити... Та все ж на "індичих канікулах", коли майже вся індичка була з'їдена, ми всі вмостилися майструвати хатки для Юлиних звірят. А майстрували ми їх із рулонів з-під туалетного паперу, які заздалегідь пофарбували.
Юля дуже активно вирізала віконця. Поки я шукала ще одні ножиці, вона чималий шматок паперу по периметру порізала бахромою, а потім сказала мені: "Допоможи, будь ласка".

Це хатки, над якими трудилися ми з Юлею. Для рожевої вона сама і вирізала, і приклеювала вікна.

Срібно-золотистий креатив від Марічки. Вона навіть "прибудувала" терасу.

Ну а ця суперакуратна дивовижа з балкончиком і сходами - творіння нашого тата. Якщо він за щось береться - то вже гарантовано буде шедевр.
На всіх звірят не вистачило хат, та для деяких вони були просто замалі. Треба буде, мабуть, розбудовувати місто іншими моделями. :)

Отаке містечко. Зі срібної хатки навіть хтось виглядає. :)
Рулони з-під туалетного паперу і паперових рушників - гарний матеріал для саморобок. Пам'ятаю, коли Марічка була у першому класі, у школі проводили еко-конкурс саморобок із матеріалів, які можна переробляти. Ми зробили смішнючу руду таксу: тулуб - рулон з-під паперових рушників, морда - скручений рулон з-під туалетного паперу. Плюс приклеїли лапи, хвіст, очі, ніс. Такса отримала друге місце. Її фотки у мене, на жаль, немає, але, здається, вона й досі живе в Балтіморі, в колишній Маріччиній кімнаті.
А ще з рулонів можна зробити таких-от кажанчиків:

А що ви майструєте з таких рулонів?

Абетковий монстрик

Цей допис можна було б назвати й по-іншому: «Юля не Марічка». :) Останні кілька днів у фейсбуці популярні роздуми й спостереження мами трьох дітей – про виховання, ролі у сім’ї, ставлення батьків до дітей. І один із пунктів звучить так: «Усі діти – різні». То правда. Марічці на рочок родичі подарували абабагаламагівську абетку. І довгий час то була улюблена книжка. Маленька Марічка тицяла пальчиком у букву, я чи мама називали її і читали віршик. Дочитали до кінця – починали спочатку. І в два роки Марічка знала всі букви. Звісно, можна сперечатися, потрібно то дитині у такому віці чи ні, але вона сама хотіла, ніхто її не примушував.

З Юлею зовсім інша історія. Ніколи не знаєш, чи вона серйозно поставиться до твоїх питань, чи буде хитро мружити очі й спеціально говорити абищо. Це стосується зокрема й абетки. Здебільшого її вистачає на кілька літер. Прочитати абетку від початку до кінця – неабияка вдача. А називати букви – дивовижне занудство, на думку Юлії Романівни, тож вона починає гратися і, хихикаючи, називає перше, що приходить в голову.

Щоб хоч трішки зацікавити її, ми зробили абеткового монстрика. Юля сама обклеювала кольоровим папером коробку з-під вівсянки (зрештою, це може будь-яка коробка будь-якої форми – монстри ж усякі різні можуть бути), сама вирізала очі. Я ще хотіла понаписувати літери на самому монстрику, але доця сказала, що «він і так класивий». 

Тепер ми час від часу годуємо монстрика буквами. Деякі улюблені, а деякі Юля просто ігнорує. Та все ж, думаю, рано чи пізно запам’ятає, бо часом, коли то виходить не спеціально, виявляється, що мала хитрунка знає більше, ніж вдає. :)

Юлин варіант абетки виглядає десь так (пропускатиму ті літери, які Юля «не помічає»):

А – Адій (Андрій)

Б – бабуся

В – дідусь. Юля хвилину мовчить, а потім додає: Вітя.

Д – дідусь.

Е – Ева (так звати Юлину подружку)

Ж – жук, жаба

З – зайчики-пузанчики

Ї – їжяк

М – мама, Малічка, моя донечка (саме в такому порядку) :)

О – просто «О», Юля довго її смакує-виспівує

П – попа! (улюблена літера ;) )

Р – лак (тобто рак)

С - "с", та й усе :)

Т – тато

У – просто «У» - гарно співається.

Ц – якщо перевернути, «П», попа!

Ч – черепаха

Ш – шапка

Ю – Юля!

Я – Ялинка, тобто Яринка.

А ось так Юля годує монстрика.

І вам смачного!

Тісто і фарби

Привіт, дорогі друзі!

Мабуть, ви помітили, що останнім часом я не дуже часто пишу. Звикла до всього, чи що. :) Уже не так просто мене здивувати, та й далекі мандрівки не часті… Тому я вирішила дещо модифікувати блог. Буду тепер, окрім своїх вражень і листівок (яких, щоправда, також давно не було), показувати, що робимо ми з Юлею. Може, знадобиться мамам малявочок. :)

Сьогодні покажу, що з тіста можна не лише ліпити, а й робити аплікації. Заготовки й ідеї ми взяли ось тут. 

Я зробила волосся і очі, а вдягала нашу Чунгу-Чангу Юля.

А ще ми посадили рослинки у горщики:

...і почепили осінні листочки на дерево:

А іншого дня ми випробували штампування давилкою для картоплі. :) Пальчикові фарби + давилка = суцільний фан.

Такі-от "вафельки".

Приєднуйтеся!