Вона працює-2

Ще не так давно, якихось два - три тижні тому, я спокійно могла говорити по скайпу з батьками чи свекрами. Юля тим часом гралася, або ми разом з нею гралися чи читали. Вона абсолютно не звертала уваги на ноутбук. А потім дитина прозріла! Зараз, коли доня бачить ноутбук - одразу з низького старту хутенько повзе - і давай гатити руцями по клавіатурі.

Добралася!

Ну що таке? Мамо, не відволікай! Не бачиш - я працюю?

Ну а після виснажливої інтелектуальної роботи треба добре відпочити, з мишкою спиться краще.

З цим фотозвітом хочу взяти участь у завершальному етапі марафону про малюків від арт-клубу "Шпаківня".

Мій варіант - "Малюки і техніка". Шкода, що я так пізно приєдналася до фотомарафону. Мені сподобалося робити тематичні підбірки фоток. Тож, можливо, я і надалі продовжуватиму викладати щось подібне.

Вона працює

У кожного своя робота. Наша Юля любить наводити лад, по-своєму, звісно. Саме цьому і присвячений сьогоднішній фотозвіт.
Улюблене місце для порядкування - етажерка з іграшками у Маріччиній кімнаті. Так виглядає нижня поличка до приповзу Юлі:

А потім з'являється малятко і починає порядкувати:

Лялькове помешкання зруйновано!

Мамо, дивись, яка лялька!

Знаючи про любов Юлі до порядкування і маючи на увазі завдання арт-клубу "Шпаківня" "Малюки і скрапбукінг", 

я допустила Юлю до своєї машинки для вирізання і тиснення і дала їй коробку з папками.

Гм, щось новеньке, цікавеньке!

Можна ручку покрутити ручкою...

...а можна ніжкою!

На, мамо!

Отака росте помічниця!

Смачне читання

Чи траплялися вам смачні книжки? Буває ж таке, що книжка надзвичайно цікава, і ти справді ніби смакуєш, насолоджуєшся кожною сторінкою.
А от наша Юлюся смакує книжками у буквальному розумінні, причому, як-то кажуть, з пелюшок. Можете переконатися в цьому самі.

Ура! Ось вона, моя улюблена книжечка! 

Юлі тут сім місяців

Колись ця книжка, "Лапи і хвости" Мар'яни Савки, була Маріччиною улюбленою книжкою. Марічка знала її напам'ять. Вона виходила у двір, діловито розказувала про Бровка і Потапа і перегортала сторінки саме тоді, коли закінчувався черговий чотиривірш, тож складалося враження, ніби вона справді читає. А що їй тоді було рочки два - два з половиною, то сусідські хлопчаки, які уже ходили до школи, були неймовірно вражені: "Вона що - читає???" - "Та ні, вона знає вірш напам'ять". - "Але ж вона перегортає сторінки тоді, коли треба, а не просто так!"

Здавалося, що Марічці подобається, як сприймають її вміння, і вона починала книжку спочатку, а що не вимовляла ні "р", ні "л", то виходило таке:   

"В нашого кота Потапа - 

Біна напа, чона напа.

А в сусідського Бновка - 

Хвіст, мов китичка м'яка... "

Тепер "Лапи і хвости" перейшли до Юлюсі.

Показати, як я книжку читаю?

Книжки треба пробувати на смак...

Що - і вам захотілося?

Книжка просто надзвичайна!

Про цю серію фотографій я згадала, коли побачила завдання арт-клубу "Шпаківня".

    Смачного усім читання!