А от наша Юлюся смакує книжками у буквальному розумінні, причому, як-то кажуть, з пелюшок. Можете переконатися в цьому самі.
Ура! Ось вона, моя улюблена книжечка!
Юлі тут сім місяців
Колись ця книжка, "Лапи і хвости" Мар'яни Савки, була Маріччиною улюбленою книжкою. Марічка знала її напам'ять. Вона виходила у двір, діловито розказувала про Бровка і Потапа і перегортала сторінки саме тоді, коли закінчувався черговий чотиривірш, тож складалося враження, ніби вона справді читає. А що їй тоді було рочки два - два з половиною, то сусідські хлопчаки, які уже ходили до школи, були неймовірно вражені: "Вона що - читає???" - "Та ні, вона знає вірш напам'ять". - "Але ж вона перегортає сторінки тоді, коли треба, а не просто так!"
Здавалося, що Марічці подобається, як сприймають її вміння, і вона починала книжку спочатку, а що не вимовляла ні "р", ні "л", то виходило таке:
"В нашого кота Потапа -
Біна напа, чона напа.
А в сусідського Бновка -
Хвіст, мов китичка м'яка... "
Тепер "Лапи і хвости" перейшли до Юлюсі.
Показати, як я книжку читаю?
Книжки треба пробувати на смак...
Що - і вам захотілося?
Книжка просто надзвичайна!
Про цю серію фотографій я згадала, коли побачила завдання арт-клубу "Шпаківня".
Смачного усім читання!
Немає коментарів:
Дописати коментар