Трошки про школу

Давно не було дописів без «картинок», а про школу я збиралася написати ще з початку навчального року, тож тепер буду втілювати задум.

Я вже писала, що у США молодші класи веде не один учитель, а щороку різні. І, звичайно, у кожного вчителя є свої особливості роботи з учнями. Про них я здебільшого й писатиму сьогодні.

Місіс Сік перед початком навчального року усім своїм учням прислала листи на веселенькому папері з мавпочками. Вона вітала новий клас, писала про те, що вони вивчатимуть протягом року, що треба повторити перед заняттями, і нагадувала, коли треба принести до школи канцтовари. Особисто мені сподобався такий початок. Крім того, не так часто сучасні діти отримують паперові листи.

І то був не єдиний лист від учительки. Вона щодня робить коротенький запис про те, що діти робили у школі, а в п’ятницю школярі приносять роздруковані учительські нотатки додому. Таким чином батьки знають, що відбувається на уроках, навіть якщо діти не розповідають. (Марічка усе частіше на питання: «Як справи у школі?» відповідає дуже лаконічно: «Добре». І не завжди вдається випитати деталі.) Окрім записів про зроблене за тиждень, місіс Сік пише про плани на наступний тиждень: які коли тести, контрольні тощо.

На відміну від українських шкіл, в американських більшість вправ пишуть не в окремих зошитах, а на листочках, які виривають із зошитів із завданнями. Мабуть, учителям так легше перевіряти – я не знаю.

Минулі роки Марічка щодня приносила зі школи якісь папери. А місіс Сік передає їх раз на тиждень – у четвер – щоб можна було переглянути усю роботу за тиждень. У четвер же в учнівських папках з’являється жовтенький листочок, де батьки мають поставити галочку і підпис. Пропонується кілька варіантів відповіді: «Я задоволений роботою своєї дитини за цей тиждень», «Переважно задоволений роботою своєї дитини за цей тиждень», «Я не задоволений роботою своєї дитини за цей тиждень» і «Зовсім не задоволений роботою своєї дитини за цей тиждень, хочу зустрітися з учителькою».

Цей жовтенький папірець ми підписуємо раз на тиждень, а от у щоденнику підпис батьків має з’являтися щодня. Якщо за якийсь день немає підпису, там з’являється запис від учительки: «І тут також підпишіться, будь ласка».

Як і минулого року, з успішністю дитини (тільки своєї) можна ознайомитися онлайн. Там же можна оплатити вартість підручників і обідів. Якщо хтось пропустив уроки, батьки одразу отримують електронного листа, де їх повідомляють, яку саме частину дня пропустила їхня дитина. Так що прогуляти уроки не так просто.

Не пам’ятаю, чи писала я про те, що школа працює над тотальною комп’ютеризацією навчального процесу. Сьомий клас може брати свої ноутбуки і додому, а учні п’ятого-шостого класів працюють на уроках, але за кожним закріплений певний лептоп. Але і в Маріччиному четвертому класі багато занять відбувається за комп’ютером. На математиці вони періодично працюють із навчальним сайтом, де треба зробити певну кількість завдань різних типів (графіки, дроби, множення, віднімання тощо), щоб перейти на наступний рівень. Вчаться також швидко набирати (http://typingclub.com/). Правопис тренують на spelling city – вводять слова зі свого списку, а програма потім пропонує різні вправи, де треба використовувати ці слова. Головне у цьому, як на мене, індивідуалізований підхід – кожен просувається по мірі своїх можливостей. Хтось може довго товктися на одному рівні, а хтось перестрибувати, як по сходинках, але при цьому ніхто не тягне нікого вниз.

Маріччин клас до зимових канікул насолоджується привілеєм четвертокласників: вони в їдальні роздають їжу. Чергують по четверо протягом тижня. Марічка вже відчергувала і дуже тішилася, що їй пощастило бути на роздачі півтора тижні, бо на неповний не хотіли ставити нову зміну. Вона здебільшого накладала фрукти: «Собі і друзям я клала трохи більше». Окрім задоволення від процесу, діти ще й отримують гроші. Точніше, не зовсім гроші. У дні свого чергування вони отримують ланч безкоштовно.

До речі, про ланч. (Може, і не зовсім до речі.) Сиділи ми якось за вечерею, а Марічка запитала Рому: «Тату, а за кого ти збираєшся голосувати?» – «Я ще не визначився. Ти хочеш мені щось порадити?» – «Ну, не знаю. Минулого року Мішель Обама зробила нову програму харчування у школах. І нам тепер не дають десертів», – ображено заявила Марічка. Так підставила чоловіка! Звісно, Мішель дбає про те, щоб харчування стало здоровішим. Хоча, як на мене, продумано слабенько: чізкейків і морквяних тортиків дітям не дають, зате чіпси нікуди не поділися. Невже чіпси здоровіше за чізкейк?

На цьому поки що буду закінчувати свій допис, бо от-от прокинеться Юля, і мій комп’ютерний час закінчиться. Вибачайте за сумбурність викладу думок – це від нестачі часу. Сподіваюся, не буду зникати надовго. І чекайте нові порції «картинок»!