Цей допис можна було б назвати й
по-іншому: «Юля не Марічка». :)
Останні кілька днів у фейсбуці популярні роздуми й спостереження мами трьох
дітей – про виховання, ролі у сім’ї, ставлення батьків до дітей. І один із
пунктів звучить так: «Усі діти – різні». То правда. Марічці на рочок родичі
подарували абабагаламагівську абетку. І довгий час то була улюблена книжка. Маленька
Марічка тицяла пальчиком у букву, я чи мама називали її і читали віршик. Дочитали
до кінця – починали спочатку. І в два роки Марічка знала всі букви. Звісно,
можна сперечатися, потрібно то дитині у такому віці чи ні, але вона сама
хотіла, ніхто її не примушував.
З Юлею зовсім інша історія. Ніколи
не знаєш, чи вона серйозно поставиться до твоїх питань, чи буде хитро мружити
очі й спеціально говорити абищо. Це стосується зокрема й абетки. Здебільшого її
вистачає на кілька літер. Прочитати абетку від початку до кінця – неабияка вдача.
А називати букви – дивовижне занудство, на думку Юлії Романівни, тож вона
починає гратися і, хихикаючи, називає перше, що приходить в голову.
Щоб хоч трішки зацікавити її, ми
зробили абеткового монстрика. Юля сама обклеювала кольоровим папером коробку
з-під вівсянки (зрештою, це може будь-яка коробка будь-якої форми – монстри ж
усякі різні можуть бути), сама вирізала очі. Я ще хотіла понаписувати літери на
самому монстрику, але доця сказала, що «він і так класивий».
Тепер ми час від
часу годуємо монстрика буквами. Деякі улюблені, а деякі Юля просто ігнорує. Та все
ж, думаю, рано чи пізно запам’ятає, бо часом, коли то виходить не спеціально,
виявляється, що мала хитрунка знає більше, ніж вдає. :)
Юлин варіант абетки виглядає десь
так (пропускатиму ті літери, які Юля «не помічає»):
А – Адій (Андрій)
Б – бабуся
В – дідусь. Юля хвилину мовчить,
а потім додає: Вітя.
Д – дідусь.
Е – Ева (так звати Юлину подружку)
Ж – жук, жаба
З – зайчики-пузанчики
Ї – їжяк
М – мама, Малічка, моя донечка (саме
в такому порядку) :)
О – просто «О», Юля довго її
смакує-виспівує
П – попа! (улюблена літера ;) )
Р – лак (тобто рак)
С - "с", та й усе :)
Т – тато
У – просто «У» - гарно
співається.
Ц – якщо перевернути, «П», попа!
Ч – черепаха
Ш – шапка
Ю – Юля!
Я – Ялинка, тобто Яринка.
А ось так Юля годує монстрика.
І вам смачного!
Немає коментарів:
Дописати коментар