2 червня
Перше УЗД
Коли при мені лікарка давала завдання своїй співробітниці подзвонити Джону, щоб сьогодні він прийшов зробити УЗД мені і ще одній жіночці, я вирішила, що Джон – американець. І помилилася. Він виявився грузином. Кремезний чолов’яга з невеличким сіреньким ноутбуком зайшов у клініку, привітався і пішов в одну з кімнат. Через деякий час покликав нас із Ромою.
До того маленького сіренького ноутбука була під’єднана ультразвукова установка, тож грузинський Джон будь-де може зробити УЗД. І, очевидно, співпрацює з добрим десятком гінекологів, а може, й лікарів інших профілів.
На невеликому екранчику з’явилося на диво чітке зображення. Крихітці, яка плаває у мене в животі, усього дев’ять тижнів, а вже видно, що вона ворушить ручками-ніжками, що у неї б’ється сердечко.
І я, і Рома було зворушені побаченим: малесенька істота, яку видно на екрані, – наше сонечко, і за якихось сім місяців ми зможемо пригорнути її, поцілувати… Пошвидше б уже!
Джон підтвердив, що очікувана дата народження – 29 грудня, а от статі не міг сказати, бо малятко повернулося бочком. Зрештою, без цієї інформації можна й обійтися, головне – що плід гарно розвивається.
Поки я виходила з кімнати, Джон із Ромою встигли обговорити українську та грузинську політику. Потім Джон сказав, що результати УЗД відправить лікарці, а наступна ультразвукова діагностика буде проводитися в 20 тижнів у лікарні.
Попрощавшись із грузинським діагностом, ми вирішили заїхати у «Старбакс» – хотілося якось продовжити радість від побаченого і трішки побути удвох, адже ми вперше побачили наше майбутнє маля. Ми знали таємницю, про існування якої не здогадувався навколишній світ. Животика ще не видно, а там уже розвивається життя, і ми його бачили!
Ех, можна було й Марічку узяти з собою… Я чомусь думала, що на першому УЗД мало що буде видно, тому пообіцяла їй, що вона піде на другий сеанс, але й сьогодні було на що подивитися…
Немає коментарів:
Дописати коментар