Кожна мама вважає свою дитину найрозумнішою, найдобрішою, най-най-най... І кожна дитина вважає, що її мама - найкраща. Так і є. Це не парадокс. Світ населяють мільйони найкращих мам.
Не завжди ми розуміємо своїх найближчих людей, нерідко дратуємося: ну чого мама переживає? Я ж уже дорослий! При цьому неважливо, скільки нам років: вісім чи тридцять вісім. Для мам ми завжди лишаємося дітьми, за яких вони переживають і чиїми успіхами і невдачами переймаються.
Маму можна зрозуміти, лише самій ставши мамою і вповні відчувши на собі відповідальність за життя іншої людини - найдорожчої, найріднішої, за яку готовий життя віддати. Тоді починаєш цінувати мамину турботу. Головне - щоб не запізно...
Люба моя мамочко, пробач, якщо робила тобі боляче і ненавмисне ображала! Пробач, що зараз я далеко і не можу передати тобі свої почуття інакше, як через інтернет. Ти знаєш, що серцем я завжди з тобою.
Не зазирай у паспорт: він каже неправду! Людині стільки років, на скільки вона себе почуває. Нехай це звучить банально, але це так. У тебе юна душа, тож нехай роки проходять повз тебе.
Хотілося написати більше і глибше, та я трохи стомлена твоїм подарунком до дня народження... Але я надзвичайно рада, що встигла! Не кожна мама отримує такі подарунки... Сподіваюся, скоро ти побачиш свій подаруночок не тільки по скайпу, зможеш обійняти і поцілувати...
А поки що - листівка:
Коли робила її, не думала, що вона вийде символічною. А тепер глянула - три квітки. Хто є хто - вирішуй сама.
З днем народження, мамо!
Вітаю усіх на своїй сторінці! Зараз я мешкаю у крихітному містечку Вест Юніон, що у штаті Айова, США. Разом із коханим чоловіком виховую двох донечок. Саме після переїзду до Америки я і започаткувала свій блог. Записувала думки і враження, а їх було дуже багато. Зараз мене місцеве життя вже не так дивує. Мабуть, тому тепер стало менше дописів, а більше творчості: оповідань, листівок... Сподіваюся, ви знайдете щось для себе: читайте, розглядайте, коментуйте - мене цікавить ваша думка!
Немає коментарів:
Дописати коментар