пʼятниця, 1 травня 2015 р.

Народження ляльки



Я вже давненько заглядалася на фетрові іграшки – милі й симпатичні, тож коли Миколай приніс мені чималий пакунок різнокольорового фетру, почалося творення. Чесно кажучи, перші іграшки були дещо кострубатенькі, але поступово руки згадали, як то – шити іграшки. Я ж колись ходила на гурток м’якої іграшки і навіть заробила шиттям кілька гривень. :) Нам давали матеріали, а ми шили. Добре пам’ятаю, що шила песиків зі штучного хутра сірого кольору, а залишки-смужки того хутра використала для мавпочки, яку зшила для мами. Сама вона була з трикотажу, але на лапках і головешці – хутряне обрамлення, бо більше не було.
Якось і забула про ту мавпочку, а тепер оце згадала. Її вже поїла міль, але мама довгий час зберігала як пам’ять. Як цікаво – у різні періоди життя ми повертаємося до того, що вже колись робили…
Це фетрове захоплення лишилося б спорадичним – час від часу пошити щось для Юлі, якби ми не втягнулися у процес фандрейзингу (я писала про це тут). Перед Великоднем нашили з Марічкою кроликів і курчаток. 


На наступний продаж випічки розширили асортимент, але bake sale після звітного танцювального концерту був провальним: вечір буднього дня, тож усі одразу швиденько розбіглися по домівках. Сподіваюся, наступного разу буде по-іншому. Але головне – то неймовірне задоволення, яке отримуєш, коли у твоїх руках народжується іграшка. Вони всі різні! У кожної – свій характер, навіть якщо зшиті всі за однією викрійкою. :) А найцікавіше спостерігати за процесом народження ляльки. Коли я відкривала посилання з фетровими ляльками, яке виклала моя подруга і кума Альона, не думала, що мене це так захопить. Зшила ляльку для Юлі. Марічка попросила й собі – тільки не в платтячку, а в бриджах. Зробила. Потім – іще одну, на продаж. Шкода тільки, що Марічка не бачила, хто її купив. Мені дуже цікаво, кому сподобалося моє творіння. Ще одна призначалася на той продаж випічки, що був після концерту, але що він був невдалий, то лялька повернулася додому. 

А я не засмутилася, а навпаки – втішилася, бо загадала, що, якщо повернеться, залишиться в мене. Дуже вже вона мені подобається. Як ніяка інша, хоча люблю всі свої творіння. От якось їй усе пасує - і туніка, і бриджі, і черевички зі шнурочками. Для мене процес "вдягання" ляльки - найскладніший, бо не всім все пасує, хоч як смішно це може звучати. Треба знайти ідеальну одежину саме для конкретної ляльки. Джинсову туніку я шила для іншої ляльки, але вона їй не підійшла, тому з'явилося біле плаття. Туніка чекала на "мою" ляльку - вони створені одна для одної. :)  Юля часом бере "мою" ляльку (не знаю, як її назвати) погратися – до компанії своєї й Маріччиної ляльок, але я кажу, щоб завжди вертала її на місце. Отак здитиніла. :)
Ну, це, мабуть, майже весь текст на сьогодні. :) А тепер – фотки!
 Усе готове. Можна починати!


 А тепер можна братися за шиття



Я завжди починаю з обличчя - так одразу лялька починає оживати...
Уже видно індивідуальність - чи вона дивиться на світ з подивом, чи з іронією, чи з захватом...


Здається, лялька трохи соромиться того, що вона не вдягнена...

 Їй подобається платтячко і черевички. А вам? :)
Посидить трохи з подружками-сестричками, а потім помандрує до своєї господиньки. Сподіваюся, їй сподобається...
Ще одна подруга недавно кинула посилання з викрійками ляльок. Їх там так багато! І такі різні! Хочеться спробувати не тільки «дитячі», а й «дорослі», у якихось вишуканих вбраннях. Шити одяг для ляльок – ще одне захоплення дитинства. Я вже давно не гралася ляльками, але продовжувала їм шити і в’язати – спіднички, платтячка, светрики, курточки… Моя тітка Люся навіть радила мені йти вчитися на дизайнера. :) Але ж я не вмію малювати…Для мене і зараз процес перемальовування чи малювання викрійки - найскладніший. :)
А фетру у мене ще багато! :) Й ідей також. Не тільки ляльки, а й брошки, брелоки... 
Чекайте нових фотозвітів!

4 коментарі: