Цікавинки про дитинку. Випуск шостий

Юля продовжує освоювати техніку і робить у цьому неабиякі успіхи. Рома вже жартома називає її «хакером». Якщо спочатку маля лише буковки наклацувало час від часу, поки ми говорили з бабусями-дідусями, то тепер уже робить усвідомлені дії. Запускає інші програми, запам’ятовує, яка кнопка викликає яку дію. Якщо так далі піде – бабусі з дідусями залишаться без спілкування з нами, бо за час розмови Юля робить шкоду.

Буквально за кілька останніх днів доця учудила ось що:

-      Ввечері подзвонила дідусеві в Україну. Там уже була ніч, і дідусь переживав, чи у нас чогось не трапилося, що ми дзвонимо так пізно.

-      Примудрилася з мого ноутбука відправити Ромі на скайп фотографію. Рома ще й відповів. А я потім була просто в шоці – хто це відправляє фотки замість мене? То ще добре, що татові відправила, а могла ж будь-кому зі списку контактів. Так що, друзі, не дивуйтеся, якщо з мого скайпу вам прийде фотографія, на яку ви не чекали.

-      Заблокувала мені браузер, аж увечері Рома мусив розбиратися з тим, що наробив малолітній хакер.

Швидкість, з якою Юля хапає Маріччин телефон, якщо бачить там, де може дістати, – просто блискавична! Позавчора Марічка знімала куртку, бо щойно прийшла зі школи, Юля крутилася біля неї. У Марічки задерлася футболка – і ми з нею навіть не встигли зрозуміти, що Юля робить, як маля вже вихопило телефон з кишені джинсів, заховало його собі під футболку: «Ма фона!» («Нема телефона») і втекло з трофеєм ховатися у шафі. Потім розповіла, що вона гралася в «зябу» і «лялю».

А якось прийшла Юля до мене на кухню: «Фсє, мамо, фсє!» – і заспокійливо так ручки підіймає. «Фсє, буп». – «Гралася на ноутбуці?» – «Так. Но-но-но!» – «Шкоду робила? Знову інтернет виключила?» – «Так». Насправді того разу Юля виключила не інтернет, а ноутбук. Вміє робити й те, й інше… Добре ще, що зізнається, що наробила шкоду.

Але Юля переймається не тільки технікою. У нас зараз сніг і мороз, а на вулиці бігають білочки. «Бібі! Босі! Чоба ма дома! Ам-ам! Сні!» Якщо раптом хтось не все зрозумів, перекладаю: білочки босі, бо у них вдома немає чобіт, а їсти хочеться, тому доводиться бігати по снігу.

Ми білочкам їсти виносили. Це чи не єдине, що може змусити Юлю вийти надвір. Не хоче – і все! Сніг її абсолютно не приваблює. Вмовляєш іти на вулицю, вмовляєш, відмовляється: «Ні, дома!» Потім ніби погодиться, уже й одяг лежить наготовлений, а вона знову передумала: «Дома!»

Дуже любить Юля, коли її називають чемною – тішиться страшенно. Витерла паперовим рушником сік чи воду, що розлила, і каже: «Цєма! Юї цєма!» Коли її запевнять, що вона таки чемна, то береться і за інших – Мімі цєма, мама цєма, тату цєма.

Оновлений словничок

Бібі – білочка.

Сісі – лисиця, шишка.

Соні – соня (любить роздивлятися сторінку в ілюстрованому словнику, де зображені ссавці), а ще – сонце і сонях.

Сон – слон.

Кан – кажан.

Ев – лев.

СісІя – шиншила.

Заї – заєць.

Зебу – зебра.

Ека – лелека.

Чапа – чапля.

Зяба – жаба.

Гусінь – не тільки гусінь, а й гуси.

Каб – краб.

Масі – мурашки (а Марічка казала «маки»).

Мисі – миші.

Сьопа – хлопчик.

Діцінь – дівчинка.

Чоба – чоботи.

Сяпа – шапка.

Паття – плаття.

Сіни – лосіни.

Дзіни – джинси.

Векин – поверх (вдягнути щось поверх чогось).

Вікінь – викинь (Вікінь, Мімі, сік.).

БубУ – падати.

Цєма – чемна.

Зізі, зозі – зірки, зорі.

Міця – місяць.

Зірки і місяць – улюблена тема під час чи, краще сказати, замість засинання. Розповідаю, чому їх видно лише вночі, про фази місяця і сузір’я. Якщо довго затримуюся не на тому, що Юлі хочеться, вона нагадує: «Каб, иб» – краб, риби. Рак і краб – родичі, то може бути і сузір’я Краба, правда ж?

Ще під час засинання часом Юля просить співати колискову, але частіше просто каже: «Мисі», а це означає, що треба розповідати їй «Колискову для мишеняти» Мар’яни Савки. Марічка теж любила цей вірш, правда, не аж так сильно, як Юля. Нерідко трапляється, що розповідаю їй разів п’ять, а то й вісім поспіль. Добре, що я теж дуже люблю цю ніжну колискову, інакше, мабуть, не витримала б стількох повторень… :)