Учора моїй старшенькій виповнилося 10! Не буду казати, що здається, ніби вчора її забирали з пологового будинку, бо таки не вчора... Ніби вчора забирали Юлю, хоча наближається вже другий день народження. Але і в те, що Марічці - 10 років, повірити важко... Я не буду зараз писати про те, що це ж і ми з Ромою постаршали (так політкоректніше казати :) ) на цілих 10 років, хоча такі думки також приходять в голову. Не буду також писати про те, що іноді Марічка здається дуже дорослою, а іноді - малою дитиною, лиш трішки старшою за Юлю. Може, то і добре, що вона все ще зберігає дитинність, хоча учворює такі немудрі штуки, яких не виробляла у 5-6 років. Тоді вона була слухняніша, тепер - самостійніша. Для чого питати поради, якщо можна самій зробити? Ну а про те, що потім доведеться переробляти, ніхто ж не думає.
Але то все таке...
Я дуже люблю свою донечку, хоча часом їй здається, що мало приділяю їй уваги. А коли ж її приділяти, як вона то у школі, то з подружками зависає, то на танцях, то на футболі... Але напередодні дня народження запитала: "Мамо, ти ж придумаєш щось на ранок, правда?" - "Навіть не знаю..." - "Мамо, придумай щось, будь ласка! Це ж чи не найкраща частина дня народження!"
Звісно, на той момент, коли Марічка питала, у мене уже була заготовка. Розбалувала дитину. :) Така вже склалася традиція, що подарунки не просто собі лежать, а десь сховані, і їх потрібно знайти за підказками - такий собі квест. Ну або щось подібне.
Цього разу була безпрограшна лотерея. На папірцях я понаписувала назви подарунків від нас і бабусь із дідусями (10 штук), позапихала у кульки, понадувала. А самі подарунки сховала у рюкзак. Уранці Марічка знайшла на столі листівку і запрошення взяти учать у лотереї.
Ось так виглядала листівка:
У вазі одинадцять квіточок. А ось так виглядала Марічка після отримання подарунків:
Сонна, але задовлена. Десятирічна.
Сказала мені напередодні: "Я таки подорослішала. Знаєш, як я знаю? Минулого року я так чекала дня народження, цілий тиждень дні закреслювала! А цього року думаю: о, це ж у мене день народження завтра..." Таки подорослішала...
Вітаю усіх на своїй сторінці! Зараз я мешкаю у крихітному містечку Вест Юніон, що у штаті Айова, США. Разом із коханим чоловіком виховую двох донечок. Саме після переїзду до Америки я і започаткувала свій блог. Записувала думки і враження, а їх було дуже багато. Зараз мене місцеве життя вже не так дивує. Мабуть, тому тепер стало менше дописів, а більше творчості: оповідань, листівок... Сподіваюся, ви знайдете щось для себе: читайте, розглядайте, коментуйте - мене цікавить ваша думка!
Немає коментарів:
Дописати коментар