Як ми писанки розписували

Кожен чоловік за своє життя має посадити дерево, збудувати дім, виростити сина. А кожна людина – розписати писанку. Хоча б одну. Хоча, якщо раз створиш власну картину світу на яйці, захочеться це робити знову і знову. Продумувати візерунок, спостерігати, як із кожним наступним кольором змінюється малюнок, як фарби стають надзвичайно яскравими, коли з яйця стирають віск… А тепер про все по порядку.

У суботу ми ходили на майстер-клас до писанкарки Галини Мудрої. Як тільки вона почала говорити, я пошкодувала, що не взяла плеєр (диктофона у мене немає), щоб записувати кожне слово, бо розповідала вона багато і цікаво. Спробую відтворити хоча б частину…

Бабуся Галини Мудрої розписувала писанки, мама розписувала, і сама пані Галина займається писанкарством уже п’ятдесят років. Першу свою писанку розписала у чотири рочки. Дуже просила маму навчити, хоча та вважала, що Галинка ще замала для того. За ці п’ятдесят років було розбите не одне яйце, роздавлена не одна майже готова писанка, хоча, звісно, чим далі – тим менше. Пані Галина пише по курячих і страусиних яйцях, качиних та гусячих, а також по крихітних яйцях папужок. Не на всі яйця однаково гарно лягає фарба. Але усі писанки, створені майстринею, надзвичайно цікаві. На жаль, я не можу викласти фотографії її писанок, хоча вона приносила їх. Виявляється, є недобросовісні «майстри», які використовують візерунки інших, навіть більше того – купують писанку, стирають ім’я майстрині і ставлять замість нього своє. Саме тому пані Галина дуже оберігає свої роботи.

Нам усім роздали писальця, віск, а також «шпаргалки» з символікою писанок. Галина Мудра розповіла, що у писальця треба запхати трішки воску (краще чорного, бо його добре видно на писанці) і розігріти на вогні спиртівки (можна і свічки, але спиртівка дає чистіший вогонь, без кіптяви). Коли віск у писальці розплавився – можна починати малювати. Спочатку ми тренувалися проводити лінії, малювати якісь візерунки на «робочому» яйці. Коли рука вже більш-менш упевнено водила писальцем по яйці, і на ньому вже не було місця для малюнку, ми наважилися взятися за яйця, яким судилося стати писанками.

Усе, що намалюєш на білому, – білим і залишиться. Хтось багато писав по білому, хтось робив лише декілька ліній, лишаючи більше простору для інших кольорів.

Наступний крок – занурення яйця у жовту фарбу. Що намалюєш воском по жовтому – буде жовтим. У зелену фарбу ми яйця не опускали, а лише малювали пензликом, а зверху покривали воском. Пані Галина радила не зловживати зеленим. Далі – оранжева фарба. За нею – червона. «Червоною малюйте побільше, це дуже гарна фарба. Окрім того, вона добре поєднується з чорною». Остання фарба – чорна. Правда, частина учасників майстер-класу лишила свої писанки червоними. Зокрема і Рома. Він дуже довго і ретельно малював візерунки. Одним із останніх підходив до баночок із фарбами, але ж і результат того вартий!

На яйцях досі лишився віск, тому вони тьмяні. Мало хто наважився самотужки стирати віск (хоча й цьому треба навчитися, адже ми збираємося і вдома малювати писанки, бо ж тепер у нас є і писальця, і віск!), тож Галина Мудра робила це сама. Нагріваючи яйце на вогні спиртівки і стираючи віск паперовим рушником («Я використовую тільки м’який папір, з ним легше працювати»), майстриня продовжувала ділитися секретами писанкарства.

Ми не видували яйце зі шкаралупи, бо початківцям дуже важко малювати по тоненькій шкаралупці, та й знімати віск набагато важче. Для того, щоб видути, треба зробити дві крихітні дірочки. А перед початком розпису заткнути їх воском. Коли ж знімати віск із готової писанки, спочатку слід розкрити ці дірочки, якщо цього не зробити – повітря всередині нагріється і розірве писанку. Пані Галина, щоб видути вміст яйця, робить лише одну дірочку і висмоктує вміст за допомогою спеціального пристрою.

Починати нагрівати яйце треба з гострого кінця, бо під тупим кінцем міститься повітряна подушка, якщо її нагріти – яйце трісне, і писанка буде втрачена. Пані Галина вправно стирає віск, і кольори на писанках стають надзвичайно яскравими. Писанки оживають, коли з них знімають воскову плівочку. Посміхаються світу і життю.

Які ж вони усі гарні! Такі різні, яскраві та неповторні! Кожна писанка – це стан душі людини, її бачення світу, її прагнення і бажання. Принаймні я це сприймаю саме так. Тому й «поселила» на своє яєчко курочок – здійснення мрій, колосочки – здоров’я, молодість, дерево – життя, павутинку – щастя, коників – багатство. Ще на моїй писанці є хрести, символи сонця, Трійці та вічності.

Ромина писанка поділена на день та ніч. Під теплим сонечком пасуться баранці – символи сили, під зоряним небом – коники. Безкінечні лінії – вічність, – поєднані з символами Трійці, відділяють коників та баранців від пшеничних колосків.

Маріччина писанка – то ціла картина. На тлі уже згадуваних традиційних символів, усміхаючись і розкинувши руки, стоять хлопчик і дівчинка і явно насолоджуються життям серед яскравих квітів та пишних колосків.

Яйце – символ життя. Писанка – уособлення весни, пробудження, нового народження природи. Коли людина розписує писанку – у ній теж щось пробуджується, народжується, щось, що робить людину кращою, наближує до розуміння будови цього світу і місця людини в ньому.

**** *** ***

А тепер – Маріччин допис:

Ми (мама, тато і я, Марічка) їздили розписувати писанки. У мене і мами були чорні, а у тата – червона. Як зняти віск – то яйце буде яскравіше. У тата були дуже гарні баранці, у мами – півники. А у мене було дуже гарне все! Мені дуже сподобалося!