понеділок, 11 липня 2011 р.

Відвідини ферми-музею


У суботу ми відвідали ферму-музей, де фермери демонстрували свої вміння. Спочатку ми досхочу намилувалися кониками різного розміру і різноманітних мастей. Вони не просто проходжалися, а працювали. Пара коней і пара мулів орали землю – так-так, в Америці досі є плуги і люди, які вміють орати без трактора.

Поки ми спостерігали за цими умільцями, до демонстраційного поля під’їхав ще один фермер. Його коні були просто велетенські – я ще не бачила таких здоровенних.

Позаминулого року я їздила на конику, так він, мабуть, проти цих велетнів виглядав би як поні… Ці широкогруді красені косили траву, знову й знову проходячи повз захоплених глядачів.

Тим часом у фургоні привезли трьох віслюків. Може, й вони мали щось робити, але при нас їх просто вигулювали по полю, при цьому один із них страшенно реготав, власне не іржав, а реготав – мабуть, він знав, хто насправді кого вигулює.

З іншого фургона вийшло ще двоє коней – гнідий та сірий в яблуках. Хоча коли він підійшов ближче, ми побачили, що то навіть не яблука, а зірки! Дуже гарний коник. Стрункий, благородний.

Надивившись на коників, ми приєдналися до групи людей, яка спостерігала за збором пшениці. Невеличкий комбайн зрізав і випльовував колоски, а двоє чоловіків підбирали їх і в’язали у снопи. 

Звісно, такі крихітні комбайни годяться лише для невеличких господарств, а чималі, очевидно, послуговуються габаритнішою технікою.
Далі ми попрямували у павільйон – там також було на що подивитися. Старі комбайни та тракторці дивували своїм виглядом та конструкцією, деяким експонатам скоро виповниться по сто років. 

Окрім старої сільськогосподарської техніки, можна було зблизька роздивитися старі меблі, швейні машинки, прасувальні дошки, самі праски, пресувальну установку та купу інших уже навіть не старих, а старовинних речей. Нам надзвичайно сподобався ляльковий будиночок: триповерховий, з терасою на даху, балконом та справжніми сходами.

Марічку найбільше вразили сходи: «А у сучасних пластикових будиночках сходів майже ніколи немає».

Дуже акуратно виготовлені не лише сходи, а й вікна, двері, перила, меблі (хоча з меблів зберігся лише столик з гнутими ніжками).

На кожному поверсі – інші шторки, у кожній кімнаті – інакші шпалери. 

Одним словом, ми досить довго розглядали цей дивовижний будиночок під різними кутами зору.
Марічка ще прокаталася на педальному тракторці, і ми покинули це цікаве місце, де зібрано стільки незвичайних для сучасної людини речей.

Два кола на білому поні з фіолетовою збруєю та фіолетовими копитами (на передні копита були вдягнуті «черевички», а задні – пофарбовані) – і ми рушаємо назустріч новим пригодам та враженням.

2 коментарі:

  1. Ой, будиночок дійсно фантастичний. Дітей від такого дива важко відтягнути:)

    ВідповістиВидалити
  2. Будиночок - мініатюра справжнього. А те рожеве і пластмасове, що пропонують дітям зараз, зовсім на справжній не схоже...

    ВідповістиВидалити