Kindergarten

Американська система дошкільної та шкільної освіти дещо відрізняється від нашої. Так, до чотирьох років не передбачено ніяких садочків. А з чотирьох можна віддати малят у prekindergarten. Відвідування kindergarten є обов’язковим для п’ятирічок. Бо це вже навіть не стільки садочок, скільки нульовий клас школи. У prekindergarten дітки перебувають з 8-9.00 (залежно від школи) до 11-12. У kindergarten – довше: до 14.00-15.00.
Не буду зупинятися на prekindergarten, оскільки не знаю, чим там дітлахи займаються, але можу сказати одне: навіть ці малята дуже самостійні. Тут батьки здебільшого не заводять дітей у клас, а лише висаджують з машини, і малята самі чимчикують у кафетерій, а потім – у групу.
У школі є кілька входів-виходів: основний, до кафетерію, у внутрішній дворик і кілька бічних, які відкривають після закінчення занять. Біля цих виходів збираються батьки і чекають, поки вчителі виведуть дітей. До дванадцяти років дітлахів обов’язково мають супроводжувати дорослі або старші брати-сестри. Вчителі «віддають» малят тільки «правильним» родичам – тим, хто вказаний у особистій картці дитини, іншим дорослим дитя не віддадуть.
Спілкування вчителя з батьками переважно відбувається заочно – дитині у папку кладуть листи, брошури тощо. Це зумовлено тим, що більшість батьків навіть не заходить до класу: випускають і зустрічають дитину біля машини. Але ті, хто живе близько від школи, ходять пішки. Їм допомагає регулювальник, який стоїть на перехресті вранці, коли діти йдуть до школи, і після закінчення занять. Коли школярі підходять до перехрестя, ця привітна жіночка зупиняє рух, і водії терпляче чекають, поки дітлахи перейдуть дорогу.
Спробую розказати про kindergarten, часом порівнюючи з українським садочком. Марічка в Україні ходила у старшу групу і у США відвідує «нульовий клас», бо на 1 вересня їй не було шести років, та й перед тим, як іти до школи, треба підтягнути англійську. В американській школі немає роздягальні з шафками, як у наших садочках, немає також і спальні, бо дітки тут не сплять. Одяг і рюкзаки дітлахи вішають на гачечки біля вхідних дверей. Так, усі ходять з рюкзаками, навіть малюки з prekindergarten, і виглядають при цьому дуже діловими і самостійними.
У попередній оповідці про садочок я вже говорила про форму, але зараз трохи повторюся. Молодша школа, тобто садочок і перші два класи, носить жовті футболки, третій-шостий клас – блакитні, а старші школярі – білі і сині. До футболок, як правило, вдягають джинси або штани кольору хакі, дівчатка можуть чергувати штани з джинсовими спідничками чи сарафанчиками. Якщо говорити про взуття, то переважна більшість ходить у кросівках.
Ранок починається з присяги прапору і вітальних пісеньок. У садочку діти дуже багато малюють-розмальовують. Усі свої надбання – мальовані, клеєні, писані – приносять додому. Також вони вчаться читати, рахувати. Першого грудня майстрували календар на місяць – у спеціальні кишеньки запихали цифри, а потім по порядку називали числа. Марічка назвала усі числа без підказок і помилок, за що отримала заохочувальний приз – невеличку м’яку ляльку. Відверто кажучи, не розумію, чому це завдання виявилося таким тяжким для носіїв мови…
Окрім занять у групі, двічі на тиждень у малят музика, похід до бібліотеки, по разу вони відвідують спортзал і комп’ютерну лабораторію. Якщо з музикою усе зрозуміло – там дітлашня співає, то на інших заняттях зупинюся трохи детальніше.
Що роблять у бібліотеці? Правильно, читають. Тільки не діти, а дітям. Пізнавальні історії до Дня подяки, про Різдво, старовинні міста, сузір’я тощо. Перед Днем подяки малятам також показували мультик про Покахонтас, у якому до індіанців завітали європейці. Також у бібліотеці малюки виготовляли свої власні книжки: малювали ілюстрації і власноруч їх підписували. До обкладинки книжок приклеїли фотокартки авторів. Поки що ці творіння дитячого мистецтва лишилися у класі, але пізніше їх мають подарувати батькам.
Вперше відвідавши спортзал, Марічка була вражена його розмірами, бо ж у черкаському садочку у них теж була фізкультура, але у невеличкій залі. А у Woodhome school це великий шкільний спортивний зал. Вправи виконуються в ігровій формі – то діти самі витягують завдання на яскравих картках, то повторюють за вчителькою, то їм влаштовують урок баскетболу. Під кінець заняття – веселі естафети з повітряними кульками чи пінопластовими палицями. На пам’ять про відвідини спортзалу на руці лишається штампик – першого разу у формі м’яча, вдруге – листочка.
Комп’ютерна лабораторія також вразила Марічку, адже у попередньому садочку такого не було. У кожної дитини – окремий комп’ютер. Щоб не заважати іншим, вони приносять із собою навушники. Комп’ютерне навчання також проходить в ігровій формі. Ігри спрямовані на те, щоб малюки оволоділи мишкою, запам’ятали форми, кольори, абетку. Як сказала доця, одночасно і втіха, і навчання. Куратор комп’ютерного класу передала нам папірець з сайтами, якими вони користуються, щоб можна було закріпити вивчене вдома. Нам усім сподобалася гра з абеткою. Вибираєш букву, дитячий голос каже, як вона називається і як читається. Потім знову натискаєш на цю літеру, і з’являються міні-мультики з кумедними звірятками чи предметами, назви яких починаються на цю букву, – усе озвучується. Далі – гра. Це може бути пошук пар серед закритих карток, перетягування букв на човник чи «викидання» зайвої літери тощо. До кожної літери – інша гра. Насамкінець – пісенька. Наприклад, на «Т» її співають веселі черепашки (turtles), на «Z» – чудернацькі зигзаг-хлопчик і зигзаг-дівчинка, на «D» – лялька (doll) і т. д.
Якщо комусь здалося, що життя американських дошкільнят дуже легке, мушу розчарувати. У садочку вони майже не граються, а якщо й граються, то недовго – playtime (час для ігор) триває пігодини – годину, а бувають і дні без ігор. На вулиці діти також майже не гуляють. Ладно зараз, коли сиро й холодно, але ще тиждень тому була гарна погода, а вони все одно сиділи у класі. Окрім того, їм дають домашні завдання. У деяких школах невеличкі завдання дають щодня, у нашій – на тиждень, але це чималий зшиток листків із вправами. Є прості – порахувати кількість предметів і записати цифрами, замалювати трикутники червоним, кола – зеленим, квадрати – синім тощо. Але є й складніші. Поруч з малюнком написати, хто чи що зображено, вставити пропущені у слові букви. Звісно, якби це було українською, було б просто, а англійською Марічці поки що складнувато… Зате яке щастя випромінює дитяче личко, коли ставлять оцінки! На першій же домашній роботі на кожній сторінці були усміхнені мордочки, наклейки з написами на зразок «супер!», «чудово!», «неперевершено!». А в кінці – на цілу сторінку – вихователька написала послання: про те, які вони раді, що Марічка тепер з ними, про те, яка вона розумна, яка молодчинка і як вони її усім класом люблять. Чесно кажучи, мене це послання розчулило до сліз.
Оцінюються не тільки домашні роботи, а й завдання, зроблені у класі. На кожному листочку ставлять оцінку, клеять чи малюють мордочку. Окрім того, обидві виховательки постійно підхвалюють малюків, заохочують до подальших звершень. Раз уже зайшла мова про заохочення, згадаю ще й «диплом» за гарне відвідування, який принесла Марічка. Диплом яскравий, з золотою печаткою, іменем учня і вчительки – все як має бути.
Ну, і на завершення кілька слів про їжу. Школа пропонує безкоштовні сніданки, але Марічка снідає вдома. Десь близько десятої в класі влаштовують перерву на перекусничок. Їдять те, що принесли з дому, плюс вихователі роздають печиво чи кукурудзяно-морквяні палички. Близько дванадцятої – ланч ($2,25 на день). Спочатку у кафетерій іде prekindergarten і kindergarten, потім – молодша школа, а вже після них – старші класи. Діти беруть спеціальні підноси з заглибленнями під тарілки, стаканчики тощо. Кожній дитині присвоюється номер, вона називає його кухарці, і та вводить його у спеціальний апарат на зразок касового – і з рахунку знімаються гроші. Щодня пропонується кілька страв на вибір, і діти можуть обирати, що їм до смаку. Наприклад, обсмажені шматочки курки і креветок чи сандвіч з желе та арахісовим маслом; плюс дві страви з трьох: броколі, морква, консервовані персики; плюс какао, фруктове молоко чи сік у пляшечці (200 мл). Або таке: лазанья з овочами чи сир-гриль (за Маріччиними словами – це просто бутерброд із сиром); зелений горошок, картопляне пюре чи суміш овочів. Сандвіч із желе й арахісовим маслом пропонують досить часто – двічі чи навіть тричі на тиждень. Марічка його спробувала у перший же день (мала таке завдання від дідуся) і більше не бере – не сподобалося. Добре ще, що плями від того масла відіпралися з футболки та штанів… П’ятниця – день піци, можна вибрати ту, яка тобі смакує, але в той же час обов’язково є якась альтернатива. Марічці прийшлись до смаку шматочки дині, яблуко з корицею, фруктове молоко. А от щодо усіляких там бургерів… Не найкраща їжа, але ж треба щось перехопити перед тим, як прийдеш додому. Та й дитина намагається вибирати те, що більш схоже на нашу звичну їжу.
Отакий він, американський садочок…