Альбом для вчительки

Досі я лише викладала фото своїх скрап-робіт у фейсбуці чи на "однокласниках", але цього разу хочеться похвалитися, бо це перший досить великий і завершений проект - альбомчик для Маріччиної вчительки.
Ідея народилася, коли я побачила ось цей альбом, створений американською мамою для вчительки своєї доньки до тижня подяки вчителям. http://wipkits.blogspot.com/2011/05/teacher-appreciation-mini.html Там сторінки з фотографіями дівчинки з учителькою чергуються з записами малої. Тиждень подяки був минулого місяця, але кінець навчального року - не менш важлива і вартісна подія, тож потроху у голові стали ворушитися думки і народжуватися ідеї.
Ще одне джерело натхнення - альбоми для учителів, які зробила моя однокурсниця Маша. Проглянувши її фотографії, я остаточно вирішила: беруся!
Ідеї оформлення перших сторінок приходили вночі, коли я прокидалася від спеки і ніяк не могла повернутися у світ снів. Та мені нічого б не вдалося без допомоги мого секретного агента, Марічки. У той час, як я виношувала ідеї і підбирала під них папір, вона трудилася у школі. Над чим трудилася? Мені заманулося зробити альбом з фото і записками не лише від Марічки, а від усього класу. Тому Марічка отримала завдання - щоб усі однокласники  щось написали для вчительки. За моїм задумом, діти мали написати "Місіс Луїс - найкраща учителька, тому що...", "Я дякую місіс Луїс за те, що" або "Бажаю місіс Луїс..." Та не так сталося, як гадалося. За перші кілька днів Марічка принесла лише записочки від своїх найближчих подруг і заручилася їхньою підтримкою у проведенні цієї секретної операції. Переговорити з рештою ніяк не вдавалося, бо ж учителька завжди поруч. Зате вдалося залучити до таємної операції бібліотекарку, і вона пообіцяла, що допоможе організувати дітей, коли вони прийдуть до неї класом. І справді, у "бібліотечний" день Марічка принесла зі школи блокнот, де усі діти її класу щось понаписували. Правда, здебільшого одне й те саме: "Я люблю місіс Луїс" або "Я сумуватиму за вами" - та ще й по три-чотири записи на сторінці... Я не зовсім на це сподівалася. Але Марічка справилася, записки були у мене на руках, і нарешті почався процес творення. На виготовлення альбомчика пішов  тиждень.  Якогось дня народжувалася одна сторінка, іншого - дві. Але часу було обмаль, тому я старалася не розслаблятися.
Ну добре. Думаю, досить слів, пора уже картинки показувати.
Для першої сторінки я взяла такий ось папір (30 на 30 см).

  Вирізала з нього прямокутник потрібного мені розміру (21 на 24 см). За допомогою бордюрного дирокола зробила ажурну підложку під фото, роздрукувала на кольоровому папері кілька прикладів - і сторінка про перший день у школі готова. (Одна з моїх улюблених у цьому альбомі.)

 На наступній сторінці треба було розмістити частину дитячих записочок. Оформлення сторінок з нотатками було важче придумати, бо вони усі різних розмірів, і нічого з тим не поробиш.
На цьому папері мені хотілося зробити будиночок з віконечками, у кожному віконечку - записка.

Та після невдалих спроб прилаштувати записи до "вікон" довелося відмовитися від ідеї з будиночком. В результаті вийшла ось така сторіночка:

Трошки квіточок, звіряток і шматок алфавіту.
Наступною мала бути сторінка з фотографією з церемонії нагородження. Звісно, церемонія була не одна, та я вибрала осінню, бо фото було найчіткішим. Довго вибирала папір, зупинилася на такому.

Він і сам по собі досить яскравий, але ще трішки квіточок не завадить. Озброївшись цією думкою, я вирізала кілька квіток із залишків паперу, кілька зробила з допомогою дирокола. Зі смугастого паперу вирізала круглі підложки і повитискала на них метеликів. Тиснення, правда, на фото майже і не видно. Зате видно дирокольних метеликів, які "обіймають" фотографію. Я трохи познущалася над фото - обрізала, бо в кадр потрапив ще й паралельний клас, а він нам ні до чого. Ось що вийшло.

Далі, за моїм задумом, знову іде сторінка з записочками. Я знову довго перебирала папір із різних наборів, поки не зупиналася на сторінці з різнокаліберними рамочками.

Дитячі нотатки не дуже вписувалися в рамки, та все ж я вибрала кілька і таки втиснула. :) Щоб зробити сторінку трішки яскравішою - додала шматочок алфавіту, приклади, кількох веселих метеликів і квіточку.

На черзі - останнє фото. Не надто вдале, бо сиділи далеченько в залі, але з дуже цікавої події - вистави за казкою Г. Х. Андерсена "Соловейко", яку ставив Маріччин клас. Для цієї сторінки я обрала такий ось папір і вирізала з нього прямокутник 23 на 24 см (усі сторінки, окрім першої та останньої, мають такі розміри).

Над цією сторінкою я довго не думала - подія підштовхнула до ідеї. В результаті вийшло лаконічно, але, на мою думку, дуже симпатично.

Вгорі назва вистави - The nightingale - "Соловейко". Розмальована акриловою фарбою (вперше випробовувала!) пташка наспівує свою пісеньку: "Tra-la-la. Tra-la-lee". А внизу - шматок оповіді: "Колись давно, у далекій країні, що називається Китаєм, у лісі жив соловейко..."
Над передостанньою сторінкою з записками я думала, мабуть, найдовше, бо робила її останньою, і на той момент усі ідеї вичерпалися. Куди причепити ще шість папірців, прикрашених написаними дитячою рукою літерами? Думала я, думала, та все ж таки придумала. Куди ж можна запхати дитячі репліки школярів, як не у шкільний автобус? Знайшла потрібний малюнок, роздрукувала, розмалювала акриловою фарбою та підмалювала гелевими ручками, і от уже з вікон виглядають дітлахи і розказують, як сильно вони люблять свою вчительку і як сильно за нею скучатимуть.

Ця сторінка дуже сподобалася Марічці, і вона навіть пошкодувала, що попросила її записочку розмістити на іншій, останній, до якої ми нарешті і добралися. Ідею для цієї сторінки я побачила також в одному з блогів. Прості, але яскраві дерево з пташкою мені сподобалися, тож я їх перенесла у свою роботу.

От тільки у мене не одна пташка, а цілих чотири. Дві говорять, інші дві працюють поштарями - переносять цінні повідомлення. Та й хмарки не просто хмарки, а з інформацією замість крапельок. Ця сторінка найбільша - 30 на 24 см. Вона складається: якщо придивитися - справа видно лінію згину.
Що ще лишилося? Найголовніше! Обкладинка! Я точно знала, що хочу, щоб там були квіточки, тим паче якраз недавно прийшла посилочка з новими дироколами - цвіт сакури різних розмірів. Так що тепер я сама можу робити об'ємні квіти. На обкладинці ще має бути заголовок. От і вийшло, що заголовка і квітів, з'єднаних вощеним шнуром, цілком досить. Так виглядає готовий альбомчик.

А на цій фотографії краще видно деталі, але альбом ще не зшитий.

На внутрішній стороні обкладинки я приклеїла фігурний листочок із такою фразою: "Найкращий учитель вчить не з книги, а з серця". Це було зроблено в останній момент, тому фото немає.
Свою частину роботи я зробила вчасно. Чоловік також доклався - зшив альбомчик і зробив більшість фотографій. З вручення альбому і плакату (його дітлахи також зробили у бібліотеці) малеча зробила цілий ритуал. Трійка з дарами вискочила за двері, у той час двоє у класі оголосили, що на місіс Луїс чекає подарунок. Двоє занесло розгорнутий плакат, ну а альбомчик, звісно, Марічка.
Після школи учителька підійшла до мене подякувати. Сказала, що альбом розчулив її до сліз. І це добре! Не те, що вчителька плакала, звісно, а що їй сподобалося і вона оцінила.
Чесно кажучи, мені альбом також дуже-дуже подобався! Аж шкода, що я не зможу його більше погортати... Але щось схоже я планую зробити й Марічці. Може, вийде ще краще?.