четвер, 6 вересня 2012 р.

Їстівна хатка


Уже майже тиждень, як нас у хаті живе не четверо, а шестеро. Минулої суботи ми купили піщанок – маленьких звіряток із сімейства гризунів. Завбільшки з хом’яка, вони мають довгі волохаті хвости з китичками на кінці, а їхні задні лапи довші за передні.
Марічка давно просила тваринку. Кіт чи собака у нас з’явиться пізніше – хай Юля трошки підросте і порозумнішає, а то жувала б їхню шерсть, бо пхає до рота усе, що бачить. Після довгих вмовлянь Марічка погодилася на хом’яка замість морської свинки. То чому у нас живуть піщанки, а не  хом'як? Розповідаю.
Ми вирішили завести двох звірят, щоб хом’ячок не почував себе самотнім. Коли прийшли у зоомагазин, продавщиця сказала, що у них зараз є тільки ті види хом’яків, які не уживаються разом, якщо вони не різностатеві, звісно. Брати пару і розводити хом’яків ми не мали наміру. Також, зрозуміло, не хотілося, щоб на наших очах дівчата чи хлопці билися до крові за територію. Що ж робити?
-     -  Гарно уживаються одностатеві піщанки, – сказала дівчина-продавець.
Тоді ми й звернули на них увагу. Хоч у них і є хвости, вони все ж більше схожі на хом’ячків, а не мишок. У акваріумі було троє дівчаток – дві бурі і одна чорна. Марічка спочатку хотіла бурих близнят, а потім подумала: а як я їх буду розрізняти?
-     -  От скажуть мені друзі: дай потримати Корицю, – а я сама не знатиму, хто з них хто.
Треба сказати, Марічка дуже переймалася питанням підбору імен для звірят. За кілька днів до поїздки тільки про це і говорила. І вибрала варіанти і для самочок, і для самців. Та я їй казала, щоб не поспішала – побачить хом’яків, й імена самі спадуть на думку. Так і сталося. В результаті відпали варіанти Кориця та Мускат (Cinnamon і Nutmeg), а у нас живуть Лілі і Челса. Правда, правильно їх величає тільки Марічка. Рома одразу Челсу переіменував у Чесну. А Лілі у нас то Чиста, то Сніжок (вона чорна). Мені ж зручно її називати Лількою.
Дівчата за неповний тиждень повністю освоїлися, добряче погризли пластикові доріжки у клітці, хоча мають спеціальні гризуни з вітамінами та мінералами. Їх вони також гризуть, але й пластик їм неабияк смакує. Це, до речі, також одна з відмінностей піщанок – гризти пластик. Хом’яки його не дуже шанують, тому їм підходять клітки із виступаючими пластиковими деталями, а нашим мамзелям така не годиться (можуть прогризти дірку і втекти), тому ми купили металеву. А от внутрішнє устаткування зроблене з пластика – колесо, доріжки, які з’єднують різні рівні клітки, мисочка для їжі. Усе це Лілі та Челса уже спробували на смак. Нижня доріжка уже в перший день мала вигляд, ніби нею користуються не перший місяць…
За піщанками дуже цікаво спостерігати. Як вони стрибають з рівня на рівень (стрибучість – ще одна відмінність від хом’яків), не завжди користуючись доріжками. Як п’ють. Із пляшечки у клітку йде металева трубочка, і звірята злизують воду. Що цікаво – наші дівчата п’ють по-різному. Челса підходить і тихенько п’є. Лілька ж активно товче лапами по трубі – ніби так витече більше води.
Вони граються одна з одною – хоча спочатку ми придивлялися: чи не б’ються часом? Ніби ні. А ігри ж різні бувають. Якось Челса всілася на миску з їжею і не підпускала туди Лілі. Та крутилася, пробувала підступитися з одного боку, з іншого – а дзуськи!
Спочатку ми забули поставити їм хатку, бо купили її окремо. Дівчата спали на спресованому папері, який вони перетовкли і поскладали так, як їм зручно, – один раз навіть зробили з нього справжню нору у кутку клітки, зі справжнім входом. І нора трималася купи, поки в ній спав хтось один, а коли вони залізли вдвох і почали вмощуватися – конструкція розвалилася.
Так от, учора Марічка з Ромою чистили клітку, заодно поставили й хатку. Гарну, з солом’яною стріхою. На упаковці було написано «100% їстівна». Але ж не думалося, що вони одразу візьмуться її їсти.
Коли запустили піщанок в оновлене житло, вони страшенно зраділи. Такими активними і збудженими ми їх іще не бачили. Вони одразу побігли не їсти, а кублитися навколо хатки. 
Лілі і хатка - ще майже ціла

Всередину спочатку і не заходили. Заходилися гризти солому і скакати по даху хатки.


Челса після першого знайомства з хаткою працювала, не відволікаючись на сторонні речі: вона підгризала соломинки у в’язці, а потім методично витягала їх одна за одною, поки решта не випадала.  Лілі періодично бігала до колеса – мабуть, у неї було забагато енергії, і вона її трохи спускала таким чином.
 Лілька хоче трохи випустити пару на колесі
Закінчивши з однією в'язкою, Челса перебиралася до наступної. Буквально за десять хвилин розкішна хата перетворилася на обдерту. А Челса не зупинялася.
Челса в роботі

 За годину нижній рівень покриття валявся на долівці, і Челса взялася смикати верхній.

 Дах хитався, і було очевидно, що довго не протримається.
 А фо таке? Вам не подобаєцця?
 Я пішла спати, і перед тим, як заснути, чула, що піщанки ще довго вовтузилися – гризли солому, намагалися прорити хід у новій хатці (шкребуться вони досить голосно), зганяли енергію на колесі (переважно Лілька, бо Челса якось дуже ліниво робить зарядку – спочатку у неї взагалі не виходило, а тепер вона залізе в колесо, зробить кілька кроків і з заспокоєною совістю вилазить). Чи варто казати, що вранці, коли я прийшла будити Марічку до школи, я побачила хатку без даху. 
 Отаке хтозна-що лишилося від гарної хатки
Вхід і стінки трохи погризені, але дах повністю знесений! А соломою рівномірно притрушено весь перший рівень клітки. Самі ж піщанки, такі активні і збуджені учора ввечері, мирно спали, притулившись одна до одної, під доріжкою. 

А й справді – хто ж спатиме у хатці без даху?
*** *** ***
Перед тим, як викласти цю оповідку, знову зазирнула до піщанок. Ситуація зовсім змінилася! Лілі та Челса знову всі в трудах, а солома, перегризена на дрібніші шматочки, тепер покриває лише половину «підлоги» – там, наскільки я зрозуміла, дівчата облаштовують спальню. Солома накидана не хаотично, а ніби зроблено два гніздечка – отакі-от умілиці! От тільки де ми їм щоразу братимемо солому, щоб вони мостили собі гнізда-нори? :)

2 коментарі:

  1. класні такі! Просто супер! Шкода, що не видно їхніх хвостиків:)

    ВідповістиВидалити
  2. Ну чому ж не видно? Видно, хоч і не на всю довжину. )

    ВідповістиВидалити