Ще трохи про Хелловін

Традиційно на Хелловін розповідають усілякі страшилки, і не дивно, що саме свято також обросло страшними міфами. Один із найстійкіших міфів – що цього дня активізуються різноманітні сексуальні збоченці. Щоб діти могли уникнути зустрічі з цими неприємними персонажами, особи, яких було засуджено за сексуальні злочини, мусять цього дня сидіти вдома. Більше того – у темряві! Ви ж пам’ятаєте, що дітей у школі вчать не йти до неосвітлених будинків. Окрім того, їх вчать не спілкуватися з незнайомцями, а кричати і мерщій тікати додому чи до знайомих дорослих. Детальний інструктаж у школі напередодні Хелловіна проводили не хто-небудь, а офіцери американської армії!
Поліція на Хелловін також не розважається: поліцейські дружно обходять «сексуальних злочинців» і перевіряють, чи вони вдома і чи не вмикають світло.
Взагалі-то, не дуже демократично… А якщо людина виправилася? Чому вона повинна довіку сидіти в темряві, коли іншим так весело? Та я, зрештою, не про це… Закони, що обмежують пересування певної категорії людей на Хелловін, мають захистити дітей, насправді ж вимальовується інша картина. Вчені Дослідницького центру сім’ї при Медичному університеті Південної Кароліни проаналізували шістдесят сім тисяч злочинів, скоєних на території тридцяти штатів за десять років, і прийшли до висновку, що Хелловін є чи не найбезпечнішим днем у році, бо саме цього дня дуже рідко траплялися злочини на сексуальному ґрунті. (Навіть до того, як з’явилися закони, які забороняють «сексуальним злочинцям» виходити цього дня з помешкання!) Дослідники стверджують, що закони, які змушують ґвалтівників сидіти вдома, насправді захищають дітей від неіснуючої небезпеки. Це те саме, що запровадити ремені безпеки у шкільних їдальнях з метою запобігти падінню.
Погано, що поліцейські стежать за потенційними «сексуальними злочинцями» замість того, щоб регулювати рух. На Хелловін кількість дітей, які потрапляють під колеса машин, зростає учетверо, в порівнянні зі звичайними днями. Це не міф і це справді страшно…
Ще один популярний міф, який не має реального підґрунтя, – що приязні сусіди досить винахідливі, щоб отруїти цукерки, але при цьому досить тупі, щоб гарненько їх загорнути. Саме тому дітей вчать, щоб вони обов’язково переглядали «наколядовані» солодощі, і якщо щось погано загорнуте, ні в якому разі не їли, а викидали. У школі навіть проходило своєрідне тренування: малюки витягали по кілька цукерок з великого пакету, ретельно перевіряли їх. Якщо папірець нещільно чи неправильно закручений – викидали такий смоктунець чи шоколадку, якщо ж смаколик витримав перевірку – лишали собі.
Щодо правдивості цього міфу також проводилося дослідження. Джоел Бест, соціолог Делаверського університету, вивчала репортажі про злочини на Хелловін, починаючи з 1958 року. І не знайшла ЖОДНОГО випадку отруєння цукерками! Однак міф досі передається з вуст у вуста, дітей інструктують у школі і вдома.
Як на мене, обидва ці міфи – сучасні зразки народної творчості. А Хелловін – ще й таке специфічне свято, що потребує страшилок і монстрів, от людська уява і виплодила собі модерних монстрів…
З іншого боку, виходить, справжньої небезпеки не помічають ні батьки, ні творці законів. Хіба не логічно на Хелловін посилено контролювати найбільш людні вулиці і перехрестя? Хоча б поставити crossing guard, особу, яка регулює рух і допомагає дітлахам переходити дорогу вранці, коли вони йдуть до школи, і вдень, коли повертаються з навчання. А щодо цукерок… У деяких з них стільки ароматизаторів і барвників, що ними справді можна отруїтися, і сусіди тут зовсім ні до чого…