вівторок, 24 липня 2018 р.

Змайструй ведмедика, або Винагорода за читання

Змагання, конкуренція - велика сила. І не лише для спорту. З читанням це також працює. 
Коли Марічці було 6-7 років, з нею доводилося торгуватися щодо кожної прочитаної сторінки. "Я прочитаю одну, а ти мені - до кінця розділу". Так тривало доти, доки вона не почула, що двоюрідний брат прочитав 50 сторінок за день. Вона чи то вразилася, чи розсердилася, але якось одразу розчиталася і вже не торгувалася. 
Щось схоже було і з Юлею. Якось у мене у фейсбуці вона побачила дівчинку з книжками і спитала, хто це. Я розповіла їй, що Соломійка такого ж віку як вона, і вирішила перед kindergarten прочитати 20 книжок (чи 50 - я вже не пам'ятаю), а в кінці батьки обіцяли нагороду - похід на омріяний атракціон.
Юлю це вразило, їй також хотілося таке утнути, але вона ще не була готова, а змушувати - аж ніяк не варіант. Якщо дитина сама ставить собі мету - вона максимально викладеться, щоб її досягти.
У kindergarten Юля славно розчиталася. Я все ще не можу вийти з дива, як вони це роблять, але після нульового класу всі діти читають. Причому ніхто не ходить ні на які додаткові заняття до школи. Але про це, можливо, я напишу пізніше окремий допис.
Навесні Юля вирішила, що береться прочитати 20 книжок. Ми ж пообіцяли, що, коли вона досягне своєї мети, поїдемо у Build a bear workshop. Щоб було веселіше, Юля долучила ще й Марічку.
Звісно, що читала вона книжки з простими текстами, на своєму рівні. Але читала! І старанно записувала назви прочитаних книжок. Серед 20 було і 5 чи 6 українською. Це вже мама постаралася, так.
Після досягнутої мети Юля не зупинилася і читає далі. Переважно англійською, бо їй так легше. Але потроху читає й українською - мені з Андрійком. ;)
На минулих вихідних ми нарешті вибралися в Build a bear. Це справді дуже цікавий досвід. Я раніше ніколи там не була, то і для мене все було новим. 

У крамничці - 5 зупинок. Перша - вибрати шкурку для нового улюбленця. Хто це буде - ведмедик, песик чи коник? Синій, зелений чи фіолетовий? Юля думала про це вже не перший місяць. Кого вона хоче? Ведмедика чи поняшку? Якщо поняшку - то яку саме? 

Дитина металася від однієї шкурки до іншої. Уже ніби вибрала білого коника, потім знову переключилася на поняшок, а потім я побачила симпатичного зайчика і запропонувала Юлі. Юля погодилася. Це був найскладніший етап.

Далі - наповнити шкурку. Ми підійшли до величезного прозорого циліндра з наповнювачем. Крізь стінки добре видно, як літають-підстрибують білі клубочки. Тітонька запихає в зайця металеву трубку і пропонує Юлі натискати педаль подачі наповнювача. Потім дає помацати - чи достатньо м'який. Перед тим, як затягнути дірку на спинці, тітонька каже вибрати для зайця сердечко. Його треба поцілувати, потерти об носа, щоки, а тоді загадати щось для зайця. Ще - тричі підстрибнути, і можна дарувати серце зайчикові.

Наступний етап - вибір одежі. Дуже непростий вибір, бо очі розбігаються. А я намагаюся не дивитися на ціни, щоб не зіпсувати дитині радості від процесу. Пообіцяли - виконуйте, не час торгуватися, та й навряд чи ми сюди ще повернемося. Майка і шорти з однорожками, капчики з солодкою ватою - ідемо далі. 
4. Завести дані у комп'ютер, щоб отримати сертифікат про народження. 

5. Усміхнутися і сфоткатися з новим улюбленцем. 

Ну і заплатити за все цю радість. На касі Юля ще підібрала зайчисі окуляри і рюкзачок, щоб її носити.

Усе, щастя є!



Немає коментарів:

Дописати коментар