неділя, 27 грудня 2015 р.

Цікавинки про дитинку



Випуск 16
Жовтень
— Мені снилося, що я йду по стежині. А назустліч — жилний динозавл. Думаю: ну, хай іде собі, якщо мене не чіпає. А він каже: «Гайда битися!» То я його й побила.
***
- Гляде, гляде Ліздво! І день налодження гляде! Чотили локи!
***
— Тату, тату! А ти знаєш, хто у нас на вечелю?
— Хто? — дещо збентежено питає тато, підозрюючи, що на вечерю могли лишитися Маріччині подруги.
— Голубці!
***
Після вечірнього читання.
— Мамо, я не хочу спати. Зовсім-зовсім. Можна я полежу з лозплющеними очима?
— Добре, лежи з розплющеними.
— І лежатиму так до самого ланку.
Через деякий час:
— Я хочу встати. У мене ще купа сплав.
— Яких справ?
— Посуд помити, дитинок спати вкласти.
— Ну, посуд можеш уже на ранок лишити. Знаєш, я ж іноді лишаю. А маленькі дітки вже давно сплять.
— Ні, не маленькі дітки! Мої дитинки ще не сплять!
***
Бігає Юля по подвір'ю, наткнулася на якісь гриби:
— Ой, мамо! Ти була плава! Тлеба було лобити щеплення від глиба!
***
— Моя дитинка хвола. Вілус «глибов» називається. У неї соплі, голо болить, лучки болять, і ніжки, і вушка теж.
А мені чомусь подумалося, що, мабуть, коли хворієш на грибов, це не так сумно, як на грип (який чомусь весь час плутається з грибом), бо в грибові є й любов.
Листопад
Юля розкрила книжку і читає татові казочку про маленьких діток.
—...а потім ми поплосили сестличку налодити нам тата, а то що ж ми без батьків? І вона позакидала нам насінинки, і ми налодили маму й тата.
***
Якось, іще перед Хеловіном, запитала я традиційно Юлю, що ж такого цікавенького вони робили в садочку.
—Маму, — відповіла моя дитина. Я, звісно, подивувалася, чому поміж відьмочками і гарбузиками вони майстрували маму, але... мама завжди актуальна. J А потім я отримала листа від виховательки, де вона писала, що того дня вони майстрували... мумію! Ну, Mommy, чи Mummy — яка різниця? (я, до речі, так і не вловлюю цю різницю на слух: mommy і mummy; poppy і puppy...)
А коли ми її забирали додому, Юля радісно витягла зі своєї шафки:
— Дивись, ось та мама!
***
Юля показує бабусі з дідусем по скайпу троянду, яка світиться у темряві. Бабуся: «Ой, яке диво!» Юля: «Ні, бабусю, це не диво, це клуто!»
***
Писали листи Миколаєві й Санта-Клаусу.
Ось що мені надиктувала Юля:
«Любі Миколаю та Санта!
Ви гарні подарунки приносите. Мені дуже подобаються ваші подарунки, навіть якщо ви принесете іграшкового песика або іграшкового котика. Якщо мені дуже сильно сподобаються ваші подарунки, то я ще попрошу на Різдво Лего.
Я чемна і не хочу, щоб ви ніколи приносили різочку чи перчик пекучий, чи цибульку».
Диктувала сама, без жодних підказок. На малюнку — лялька, яку вона хоче. Попросила, щоб підписала, щоб старенькі, бува, не переплутали.
***
Юля з Марічкою миють руки.
Ю: А для чого людям руки?
М: Щоб писати, малювати, ложку тримати.
Ю: А ноги?
М: Щоб ходити, бігати, танцювати.
Ю: А для чого люди?
М. задумалася на хвилинку: Бог створив.
Несподівана відповідь. Юля замовкає – переварює інформацію. Включаюся я: А для чого?
М: Адама – щоб пильнувати інші його творіння, а Єву – щоб Адамові не було сумно самому.
Чесно кажучи, несподівано було почути таку відповідь від дитини, яка захоплюється Гаррі Поттером, «Голодним іграми» та іншими антиутопіями і суперсучасними книжками… Що в тій голові робиться?..
***
Уранці після вистави на льоду про принцес:
-      Мамо, дай мені ганчілку – я буду вікна витилати, як Попелюшка.
А увечері показала мені листок із наклейками-завданнями для Попелюшки Марічки:
-      Я мачуха! Малічка має попіклуватися пло козеня (показує на наклейці), пло клолика і кулча (на іншій наклейці), допомогти кулчаті вилізти з яйця (третя наклейка), а тоді вже – веселощі (на наліпці – смайлик).
Як прокоментував Рома: швидко ж вона докумекала, що вигідніше бути мачухою і роздавати іншим завдання.
Грудень
Останнім часом Юля дуже любить грати у «Життя» картками. Причому якщо спочатку орієнтувалася тільки на малюнки, то тепер знає всі картки на пам’ять, навіть без картинок. «У тебе є moving house? А заблати дитинку?»
-      Я люблю «лайф», бо там є одлужування, дитинки… Замок, уніситет, лобота…
Спочатку Юлиною тактикою було викласти якомога більше «сімейних» карток, і вона дуже ображалася, якщо хтось викладав собі близнят чи трійнят. А ще – тішилася, коли їй траплялася картка на «всиновлення» чужої дитини.
-      Малічко, у тебе є тлійнята?
Марічка могла й не відповідати, бо Юля підглядала у її картки.
-      То викладай швидше, бо я хочу їх у тебе заблати.
Тепер вона вже не забирає діток, а здебільшого скидає «забиральні» картки. І зосереджується на «кар’єрі». Дуже переймається тим, щоб витягнути «уніситет» (університет) і добре оплачувані професії – проектувальника ракет, політика і ветеринара екзотичних тварин.
-      Чого політик сумний? Бо він час говолить! Навіть увечелі!
А ще є в Юлі улюблені картки з купки «багатство»: хатка на пляжі, хатка на дереві і літак; і з купи «пригоди»: стрибок із парашутом і дослідження вулкана.
-      А в мене народилися близнята, – коментує тато картку, яку викладає.
Юля, строгенько: Не близнята, а двійнята, тату!
Марічка, повчально: Юля, це те саме!
Юля, обурено: Я знаю!
Ми лиш перезирнулися.
Найцікавіше для Юлі зараз – «Життя» і принцеси, тож вони переплітаються і взаємодіють у її голівці.
-      Джафал (Джафар – чаклун із «Аладдіна») хотів влади? То йому плосто тлеба було в уніситет піти!
***
-      - Мамо, Юля на мене светром замахується!
-      - Малічко, це не светл, а кофта!
От і все. :) Причина конфлікту нікому вже не цікава. Хоча, взагалі-то, це Маріччин прийом – причепитися до якогось слова і ріхко змінити тему, особливо, якщо вона неприємна. :)
***
Якщо почуваєтеся винною перед мамою, підійдіть до неї, подивіться жалісливо сумними очима і скажіть:
— Мамо, мамочко, матуууусю! Вибач!
(Насправді, можна навіть без останнього слова, але обійми — обов'язково! :)
У Юлі завжди спрацьовує.
Сьогодні, правда, зауважила:
— Коли я кажу «матусю» перший раз, ти не завжди заспокоюєшся. Але після другого разу — завжди!
***
Бабуся Юлі по скайпу:
— Юлечко, видужуй, бо ж скоро прийдуть Миколай і Санта-Клаус.
— Нічого, я їх не залажу. Вони холодні, загалтовані.

Немає коментарів:

Дописати коментар