середа, 24 грудня 2014 р.

Merry Christmas and Happy New Year!

Сьогодні, у переддень Різдва, покажу нарешті зимові листівочки, які вже полетіли до своїх адресатів. Хтось, можливо, уже й отримав. ;)
А ці ось простенькі, але мені дуже подобаються. Малюнки вирізані з каталогів подарунків до Різдва. Їх цього року стільки понасилали, як ніколи раніше. А стільки там усього класного! Але ж я зараз не про подарунки (про подарунки можна буде завтра поговорити - хтозна, може, Санта якраз звідти щось дітиськам і вибрав:) ), а про листівки.
 
Останні цього року зимові листівочки були такі:

Вітаю усіх з Різдвом і Новим роком!

середа, 17 грудня 2014 р.

Історія одного присипання

Рома з Марічкою повернулися пізно - ми з Юлею вже збиралися чистити зуби, читати і спати. Але які ж зуби, як тато прийшов!
Поки тато з Марічкою вечеряли, Юля розповідала про свій день, про кота і про дядька, який дав нам смоктунець (добра душа... Правда, спочатку спитав, чи мама дозволить, але що мама скаже, як у дитини очі вже горять, бо ж їй смоктунців удома ніхто не дає...). Потім умовила трошки подивитися мультик і навіть не сварилася, коли тато зупинив Ану напівслові. Зрештою, вдалося все ж таки почистити зуби - тато пообіцяв, що піде спати з нами і на підтвердження своїх слів скинув футболку. "Не сидітиму довго, бо змерзну", - сказав Юлі, віддаючи футболку. "Тепла", - втішилася Юля, притуляючи її до щоки.
Коли нарешті всі вляглися (навіть Марічка залізла на свій другий поверх і перестала крутитися), почалося найцікавіше. "Мамо, заспівай "У лісі темному". Я заспівала. Юля мені підспівувала і просила ще. Тричі.
Потім тато запропонував Юлі розповісти казочку про колобка. Юля втішилась. Мабуть, забула, що тато завжди розповідає казки на свій лад. А я люблю ці несподівані інтерпретації і Ромині коментарі. Так-от, бабуся з дідусем, скупившись у супермаркеті, вирішили спекти щось цікавеньке. І бабуся запхала у тісто m&ms. Тож коли витягла колобка, він сказав, що він хитрий, бо у нього m&ms замість мозку, та й покотився собі. Про те, що сталося потім, тато пообіцяв розповісти Юлі іншим разом, а дідусь сказав бабусі ставити розігріватися піцу, раз колобок утік. Уже потім, коли тато заснув, Юля сказала, що він дивно розповідав казку, і попросила розповісти ще раз.
Але поки тато не заснув, він запропонував Юлі розповісти про нашу сім'ю. Мама, сказав тато, про всіх дуже турбується. Вона дуже правильна, дисциплінована і любить усіх шикувати. "А тато?" - запитала я. "А про тата - наступного разу".
Юля продовжувала перелазити через нас туди-сюди, товктися по головах, тулитися до нас і постійно примовляти: "Мммм! Я тебе люблю!" Ну як тут розсердишся? Лиш у голові: а хотіла ще те зробити, те почати писати, а оте відправити нарешті кому потрібно... Або хоч серіальчик подивитися... Потім пункти плану подумки викреслювалися один за одним.
Останньою татовою ідеєю було рахувати звірят. Він навіть віршики складав. Спочатку про овечок, потім - про козликів, далі - про цапків. Помилкою було те, що на десяти Рома зупинявся, а Юля тут же підкидала нову звірину для рахунку. На свинках, здається, тато здався - заснув сам.
А ми ще про колобка поговорили, а потім Юля дала мені завдання: "Пло тигла. Де йому енциклопедії наступають на ногу". І тут я зрозуміла, що мені капець. Пів на одинадцяту - голова вже не кумекає, а тут таке завдання. Коли Юлю не розуміють, вона може кілька разів повторити, а потім ображається: губи надуває, але може статися й буря. А дитина все ж таки сонна, та ще й збуджена татовим і сестриччиним поверненням. Я готувалася до бурі, але пробувала все ж намацати шлях до відповіді. "Наступає на ногу? Але ж то про носорога! Носоріг носорогу наступає на ногу..." - процитувала я віршик з абабагаламагівської абетки, хоча розумла, що це не те, бо ж має бути тигр. "Ні! Не носоліг!" Згадала, що останні два дні читали "Коти проти собак" - цікаві факти про одних та інших, і там таки був тигр! Спитала: "Маєш на увазі книжку про котів і собак?" -"Ні". Я знову приготувалася до вибуху, але Юля сказала: "Татові наступають на ногу". Юху! Я здогадалась! Це чудовий вірш Мар'яни Савки "В зоопарку". Там, зокрема, є таке:
"Татко збирається довго з думками,
за енциклопедіями, словниками,
щоб відповідь дати на вічне "чому?",
а вони наступають на ноги йому..."
Я, звісно, і не здогадувалася, що на ноги татові наступають енциклопедії... До чого тут тигр? А ні до чого! Але у вірші є рядки про лева і левицю. Тигр, лев - чи не однаково, якшо татові на ноги наступають енциклопедії?
Вірш я згадала. На початку трохи заплуталася, але Юля не зважала. Я розв'язала її ребус, тож вона заспокоїлася і здавалася вже зовсім сонною. Ще кілька маршрутів туди-сюди між ліжком і ліжечком, і Юля, влігшись нарешті, попросила: "Хочу "Колискову для мишенятка". Це також вірш Мар'яни Савки з книжки "Чи є в бабуїна бабуся?" Я його пам'ятаю ще відтоді, як читала Марічці, і дуже люблю. Тож тут уже я не плуталася і не зупинялася, аж поки оченята нарешті заплющилися, а носик розмірено засопів. П'ятий - контрольний - раз, і я нарешті можу видихнути. Справилася. А якось було таке, що, розповідаючи "Рукавичку", тричі вирубалася. А Юля мені: " Мамо, це ще не все! Мамо, це ще не кінець!" А сьогодні навіть записати встигла.

середа, 3 грудня 2014 р.

Веселі хатки

Нечасто вдається зібрати всіх разом, щоб щось змайструвати. Особливо наприкінці року, коли в Марічки додаткові заняття на танцях, а в Роми насуваються іспити... Та все ж на "індичих канікулах", коли майже вся індичка була з'їдена, ми всі вмостилися майструвати хатки для Юлиних звірят. А майстрували ми їх із рулонів з-під туалетного паперу, які заздалегідь пофарбували.
Юля дуже активно вирізала віконця. Поки я шукала ще одні ножиці, вона чималий шматок паперу по периметру порізала бахромою, а потім сказала мені: "Допоможи, будь ласка".
Це хатки, над якими трудилися ми з Юлею. Для рожевої вона сама і вирізала, і приклеювала вікна.
Срібно-золотистий креатив від Марічки. Вона навіть "прибудувала" терасу.
Ну а ця суперакуратна дивовижа з балкончиком і сходами - творіння нашого тата. Якщо він за щось береться - то вже гарантовано буде шедевр.
На всіх звірят не вистачило хат, та для деяких вони були просто замалі. Треба буде, мабуть, розбудовувати місто іншими моделями. :)
Отаке містечко. Зі срібної хатки навіть хтось виглядає. :)
Рулони з-під туалетного паперу і паперових рушників - гарний матеріал для саморобок. Пам'ятаю, коли Марічка була у першому класі, у школі проводили еко-конкурс саморобок із матеріалів, які можна переробляти. Ми зробили смішнючу руду таксу: тулуб - рулон з-під паперових рушників, морда - скручений рулон з-під туалетного паперу. Плюс приклеїли лапи, хвіст, очі, ніс. Такса отримала друге місце. Її фотки у мене, на жаль, немає, але, здається, вона й досі живе в Балтіморі, в колишній Маріччиній кімнаті.
А ще з рулонів можна зробити таких-от кажанчиків:
А що ви майструєте з таких рулонів?