понеділок, 11 серпня 2014 р.

Як ми хотіли кота всиновити



Ні-ні, ви не помилилися, саме «всиновити». Раніше мене дивувало, чому в англійській мові одне слово – adopt – позначає і процес всиновлення дітей, і «заведення» тварин. Ознайомившись із процедурою, я більше не дивуюся цьому. Ти справді не можеш просто так «взяти» котика чи песика, бо тобі потрібно довести, що ти варта довіри і платоспроможна особа. Ти можеш купити (buy) хом’яка, папугу, рибок, кроля чи шиншилу, а от собаку чи кота треба всиновлювати (adopt). І якщо ти не відповідаєш певним критеріям, тобі відмовлять.
Ми вже давно хотіли завести кота, але в Балтіморі вже був один – старий, але ж кіт. Потім я була вагітна. І хоча до нас у компанію набивався симпатичний котик, якого ми назвали Кольою, але я не хотіла брати тваринку з вулиці, щоб не заразити ненароком майбутню дитинку. Колю взяла до себе сусідка, яка жила над нами, і виявилося, що Коля зовсім не Коля, а Нікола, бо киця привела трьох милих кошенят.
І от минулого року ми вирішили, що Юля вже достатньо підросла і можна нарешті зосередитися на пошуках кота. Ми зайшли в зоомагазин (Petco чи Petsmart – я вже не пам’ятаю) і побачили там чудовезну трійцю чорненьких кошенят – Сідні, Вупі та Холлі. Разом їх називали Котодемія, бо дали імена на честь оскароносних чорних актрис Вупі Голдберг, Холлі Беррі та актора Сідні Пуатьє. Саме Сідні нам і сподобався найбільше – бо хотів гратися і намагався привернути до себе увагу.
Звернувшись до продавця, ми дізналися, що не можна ось так взяти і купити кота (Марічка просила, щоб ми тут же забрали його з собою), треба онлайн заповнити анкету на сайті притулку, який опікується кошенятами, а вони тоді вирішать, чи можна нам довіряти і віддати тваринку.
Навіть тоді усе здавалося простим. Марічка ледь не щодня просила, щоб ми заповнили анкету, щоб нарешті можна було забрати чорненького Сідні з білою плямкою на шиї. Піддавшись на вмовляння, та й нам також сподобався котик, ми зайшли на сайт притулку. Перше питання – ім’я тваринки, яку хочеш всиновити, було логічним і зрозумілим. Друге – імена і дати народження усіх дорослих, що живуть у сім’ї, яка хоче взяти звірятко. Це для того, щоб перевірити, чи немає серед них наркоманів або людей, які будь-коли застосовували силу до людини чи тварини. Взагалі-то, таких просять навіть не подаватися, але перевіряють усіх. Це вже починало напрягати. Воно, звісно, ніби й правильно, але таке враження, що тебе розглядають під мікроскопом чи під рентгенівськими променями.
-      адреса, телефон, роботодавець (і як довго ти там працюєш);
-      маєш постійне житло чи орендуєш (тоді вкажи орендодавця і його контактні дані);
-      скільки дітей у сім’ї;
-      чи всиновлювали вже тварин з притулку?
-      чому хочете всиновити звірятко?
-      чи були у вас тварини протягом останніх п’яти років? Вкажіть їхні імена, породу, де ви їх взяли, вік, чи робили операцію, стать (саме у такому порядку);
-      вони все ще живуть з вами? Якщо ні – чому?
-      якщо є/були домашні тварини, вкажіть контактні дані ветеринара;
-      якщо всиновите нову тваринку, який лікар нею займатиметься – ім’я та телефон;
-      які щеплення робили вашій тварині протягом останнього року?
-      коли востаннє відвідували ветеринара?
Ви все ще хочете кота? J Тоді заповнюймо анкету далі!
-      чи є у когось із членів родини алергія на тварин?
-      якщо ви в майбутньому будете переїжджати, що будете робити з твариною?
-      чи ваше подвір’я обнесене парканом? Якщо ні – чи плануєте ставити паркан?
-      чи ви розумієте, що закони штату рекомендують робити щеплення тварині?
-      чи плануєте ви тримати пса на ланцюгу чи мотузці?
-      чи плануєте водити собаку на уроки дресури? (останні два питання нас, звісно, не стосувалися J )
-      де ви триматимете тварину вдень?
-      де триматимете її вночі?
-      як можна буде ідентифікувати вашу тварину (мається на увазі нашийник з іменем, вживлений чіп тощо);
-      що робитимете з твариною, якщо вас не буде в місті?
-      чи дозволятимете тварині гуляти на вулиці без вашого нагляду?
-      Тварини, як і люди, мають свої особливості. Чи будете ви витрачати час, зусилля і терпіння, щоб звірятко звикло до нового дому, сім’ї, стилю життя?
-      чи траплялося колись таке, що ви продавали чи віддавали тварину? Якщо так, поясніть, будь ласка, чому.
-      за яких обставин ви не триматимете тварину?
-      якщо не підвладні вам обставини змусять відмовитися від тварини, чи згодні ви зв’язатися з нами перед тим, як віддати її в інший дім?
-      якщо ваша тварина або нова тварина будуть негідно поводитися, що ви зробите?
-      що ви плануєте робити, якщо виявиться, що нова тварина не готова жити в хаті?
-      яку саме тварину ви шукаєте?
-      чи будете ви заперечувати проти інспекції вашого будинку?
Всиновлюючи цю тварину, власник зобов’язується:
1.  Сприймати кота/собаку як компаньйона.
2.  Забезпечити догляд: давати їжу, воду, приділяти увагу і забезпечити достатній рівень фізичної активності.
3.  Стежити за тим, щоб ветеринар проводив регулярні профілактичні огляди і, в разі потреби, надавав термінову допомогу.
4.  Не дозволяти проводити над твариною експерименти.
5.  Виконувати нормативні акти, які стосуються тварин.
6.  Повернути тварину в притулок, якщо вона не може отримувати належного догляду (їжі, уваги, ласки).
7.  Розуміти, що всиновлення тварини – це зобов’язання на 12-20 років.
8.  Якщо всиновленій тварині ще не зроблена операція, зробити її протягом місяця.
Чесно кажучи, після заповнення усього цього наш ентузіазм дещо послабився… Одразу прийшов лист із повідомленням, що нашу аплікацію найближчим часом розглянуть. І ми дружно чекали, що от-от нам повідомлять про те, що ми можемо забрати нового волохатого члена родини. Та замість того через три дні прийшов лист із додатковими запитаннями.
1.  Чи були у вас колись кошенята? Чи ви розумієте, що будинок має бути безпечним місцем для кошеняти? Отруйні рослини треба забрати; кабелі-проводи попіднімати, щоб кошеня не могло до них добратися; на вікнах має бути сітка, щоб раптом котеня не вилізло надвір; на підлозі не має бути маленьких круглих предметів, щоб воно не подавилося. (Ще чималий список подібних речей…) Найкраще всиновлювати двох кошенят, щоб вони гралися не лише з вашими речами. Окрім того, так їм не буде нудно, коли вас не буде вдома. (А коли ви повернетеся – то й не впізнаєте свого помешкання, ага, бо ж вони все ж таки будуть гратися не лише одне з одним, а й з вашими речами також, ви ж пам’ятаєте?)
2.  Чи буде у вас можливість оплатити рахунок ветеринара, якщо з котом трапиться щось несподіване – падіння тощо, чи кошеня залізе у потенційно отруйну субстанцію, яка може бути у вас на кухні під раковиною?
3.  Кошеняті, яке ви хочете взяти, треба зробити ще одне щеплення, чи є у вас фінансова можливість для цього? (Та якщо ж ми заплатимо чималу суму за всиновлення, невже не вистачить грошей на щеплення чи якусь «екстремальну» травму?)
4.  Чи ви збираєтеся видаляти кошеняті кігті? (Капець! Я вперше взагалі про таке дізналася! Як можна було до такого додуматися???) Чи ви знаєте, що видалення кігтів спричиняє сильний довготривалий біль і є причиною № 1, чому коти не роблять свої справи в лоток. Якщо ви задумуєтеся про видалення кігтів, чи погодилися б ви дізнатися більше про це питання, подивитися відео і прийняти рішення, виходячи з інтересів вашого нового члена родини?
5.  Облаштувати «хатку» для кошенят може бути дорого. Тож чи готові ви забезпечити йому для початку 1-2 лотки, наповнювач для лотка, мисочки для води та їжі, їжу, іграшки, можливо, ліжко тощо? Часом вартість речей першої необхідності стає справжньою несподіванкою.
6.  Ми віддаємо котів на всиновлення людям, які триматимуть їх виключно вдома. Ви погоджуєтеся з цією умовою? Прогулянки на вулиці без нагляду можуть коштувати котові життя. Тож якщо ви хочете гуляти з ним, можете спробувати привчити до повідка.
7.  Якщо після всиновлення кота виявиться, що у когось алергія на котячу шерсть, що будете робити – спробуєте контролювати хворобу медикаментами, щоб лишити нового члена родини, чи повернете тварину в притулок?
Сідні, мабуть, знайшов собі гарну родину. І Вупі з Холлі так само. А Рома з Марічкою думали навіть про те, щоб взяти двійко близнят. Здогадуєтеся, на чому ми прокололися? Написали, що дозволятимемо котові гуляти і навіть дверцята в дверях для нього зробимо – щоб міг виходити-заходити, коли захоче. Усе, як в американських фільмах. І хоч потім Рома запевняв, що не випускатимемо на вулицю, раз вони так на тому наполягають, то вже не допомогло.
Так і лишилися ми без кота… А цієї весни якось прийшли до нас Ева з мамою. Ева – це Юлина подружка. І от Джес у розмові згадала, що на фермі її батьків є кицька, яка щороку приводить котенят. Звісно, я не могла пропустити це повз вуха, бо ж у США здебільшого всі коти прооперовані, і не так часто можна натрапити на кішку з котенятами.
Джес пообіцяла, що, коли будуть котенята, вона вишле фото, щоб ми могли вибрати. І коли ми в кінці червня повернулися з Балтімора, таки вислала фото. Щоправда, лише одного котика. Так у нас з’явився Карамелло. Одразу Марічка назвала котеня Карамелькою, бо Джес сказала, що її мама думає, що це дівчинка. А от лікар думав по-іншому. І зараз це вже очевидно. Так що у нас живе не Карамелька, а Карамелло, або ж Карамелько.
А ось і кілька фото:
Перший день у новому домі - Карамелько спить на іграшковій жабі
Що тут у вас є почитати?
Перші пару днів маля часом вкладалося спати в лоток
І на спині гарно спиться...
Понапридумували тут - і до молока не доберешся!
Хто хоче на крісло? Зайнято тут! Карамелло сплять!
А шо? Я ж допомогти хотів - побігати по клавішах трохи...
Така двоповерхова хатка - з гамаком угорі
Кажуть, усі троє схожі між собою :)
Сьогоднішній портрет
Юля осміліла і носить кота туди й сюди. А він і не протестує :)












вівторок, 5 серпня 2014 р.

Цікавинки про дитинку. Випуск 10



Червень-липень
Юля бігає на подвір'ї за Марічкою зі жмутком сухої трави. Зрозуміло, що наздогнати не може. "Мічко! Ти мене обазяєс (ображаєш)! Стій, я хочу на тебе таву висипати!" Через кілька хвилин продовження: "Мічко! Хухий! (слухай) Ти зову (знову) мене обазяєс! Я хочу тебе кусити! Не тікай!"
***
Попросилася на гойдалку. Ми з Марічкою пропонуємо її погойдати. Юля: "Лисіть мене спокиї" (лишіть мене в спокої).
***
Говорю з мамою по скайпу. Юля сидить на руках і то "пише" комусь, то возюкає мишкою. Але не просто так, ні. Ці часи давно минули. Вона спеціально натискає на фаєрфокс – "хочу новини". А то, що там у бабусі завжди запущена "Українська правда", то Юля не зупиняється: "Зазі, зазі, мамо! (зараз, зараз, мамо!) Мені теба гомацьке (Громадське, якщо раптом хто не зрозумів)." У мене відпадає щелепа, але по той бік екрану питає мама: "Юля, а для чого тобі Громадське?" "По Укіну цьитати". (Про Україну читати.)
Юному хакеру 2,5. Зрозуміло, вона не знає, що таке "Громадське". Але знає, що дорослі читають новини про Україну, і знає, як їх знайти...
***
Колись у дитинстві я чула від тата приказку "У маленьких глечиків великі вуха". Так у них не тільки вуха великі, а ще й очі скрізь! А здається, що зайнята якимись своїми дитячими справами. Але ні!
Окрім того, що хакер, то ще й шалений експериментатор... Скільки разів вона мені вже аватарку на скайпі міняла! Попросить подивитися на телефоні "Юлю" фотографії а потім у скайпі нова картинка... Що вже говорити про "повідомлення", які вона шле моїм друзям... Так що, якщо раптом отримаєте від мене якусь абракадабру не ображайтеся, то малолітній хакер вправляється.
***
Лишив якось Рома запущеною карту з гугл мепс. Проходить Юля: "Це як їхати". І йде собі далі. Вмощується на підлозі і продовждує: "Їхати на попі, потім їхати..." Далі я вже не почула.
***
Веземо Марічку в плавання. Марічка до мене: "Дивися, машина, як у нас!" – "Та ні, – кажу, – у неї попа не така". Озивається Юля: "Мамо, то не попа, то багажник". Вирішила, що краще промовчати.
***
У басейні перерва, їмо морозиво. Марічка своє з'їла і вже побігла, бо перерва скінчилася. Я теж подолала своє. Лишилася Юля. Ніби і підганяти не хочеться, але в той же час уже вечір, а мені ще вечерю готувати. "Доню, можна я доїм твоє морозиво?" – "Ні". – "Чому?" – "Там мої мікоби!" Сама ж учила...
***
Йдемо з прогулянки, на одному з подвір’їв гавкає собака. «Чого ти гавкаєш?» – питаю. Юля обурено-здивовано до мене: «Мамо! Це ж песик! Наш котик же також пацє!» І чого та мама така нерозумна? J Елементарних речей не розуміє.
***
Кличу Юлю вечеряти. Відповідає: «Мамо, таж я котика гаджу!» І справді, чи можуть бути важливіші справи?
Цього літа у Юлі багато спілкування з котами. Спочатку – в Балтіморі.
Коли ми з Марічкою, майже п’ять років тому, приїхали в Балтімор, Кіт на кілька днів зійшов з дому. Просився до хати, принюхувався – і йшов геть. Аж поки не зрозумів, що ми нікуди не подінемося і доведеться якось з тим миритися. Я думала, що так буде і цього разу. Але ні, він намагався робити вигляд, що нас не існує. Просто вже дуже старий, інакше не терпів би тупання, біганини, заглядання в очі й дурнуватих питань: «Ти чемний, Кіт? Ти чемний?» Перші кілька днів Юля постійно усім радісно сповіщала: «Кіт спить. Кіт уже прокинувся! Кіт їсть. Кіт хоче на вулицю». Причому Кіт хотів на вулицю, навіть коли він не хотів. А те, що Кіт також із характером, то він міг підійти до дверей, буцімто хоче на вулицю, а коли двері відкривалися – він розвертався в інший бік. Юлю це дуже обурювало.
А потім, коли ми повернулися у Вест Юніон, котик з’явився у нас вдома (про нього я ще напишу окремий допис). І, звісно, потрапив під пильні очиська одразу трьох дівчат (тоді у нас ще кума з донькою гостювала). «А можна я його на луки візьму? Він уже не спить». – «Тільки акуратно». І маленька попа з пухнастим хвостом покірно звисає з маленьких ручок, для яких навіть кошеня завелике. Правда, за останні два тижні Карамелько добряче підріс, і вже Юлі справді незручно тримати його. А тепер не дуже його і втримаєш, якщо він не сонний, бо він бігає, стрибає і активно досліджує навколишній світ. І вже Юля від нього бігає: «Не шкябайся! Не кусай мене!» Але все ще веде з ним повчальні бесіди, заглядаючи в очі (чого я боялася і з балтиморським котом, і з нашим, але поки що ніхто її не цапнув – мабуть, коти розуміють, що вона ще сама кошеняJ .). «Кіт, не шкябай мені ніжку! – каже Юля Карамельку, потім повертається до мене: – Я йому сказая, сьоб він не шкябав мене, бо він не знав, шо не можна».
Буквально на днях. Бігає Юля за котом: «Повухаг, повухаг, кіт! Повухаг!» Намагаюся розшифрувати той «повухаг». Враховуючи, що Юля, як губка, вбирає почуті англійські слова та вирази, я вирішила відштовхуватися від hug. Але так нічого і не придумавши, пішла дивитися, що ж вона з тим котом робить.
Доця намагалася наздогнати Карамелька і зробити те, що перед тим зробила я – надавати котові по вухах за те, що виліз на диван. Так що повухаг виявилося «по вухах».
Ще Юля дуже любить лишати котикові трохи своєї кашки чи супчику. І дуже засмутилася, коли виявила, що Карамелько не їсть печенюшки…
Наші улюблені слова:
Вафія – фотографія.
Шляба – швабра.
Капет – пакет.
Пачедан – чемодан.
Мозо – морозиво.