понеділок, 21 жовтня 2013 р.

Вест Юніон, 52175. Homecoming



Нагадаю, що зі змістом попередніх серій можна ознайомитися тут:
 http://natochka.yasinovskyy.info/2013/04/52175.html
 http://natochka.yasinovskyy.info/2013/09/52175.html
http://natochka.yasinovskyy.info/2013/09/52175_25.html
Сценарій цієї серії може бути трохи скомканий, нелогічний, бо головний сценарист захворів, але ж треба випустити нову серію, поки події ще актуальні.
Думаю, наші глядачі ще не забули про «Список Нолана», якщо ж забули, то варто переглянути попередні серії. Якось увечері Марія говорила зі своєю подругою Бруклін, за сумісництвом – сестрою Нолана. Ви ж пам’ятаєте, що вони живуть по сусідству. Ну скажіть, про кого можуть говорити двоє дівчат, якщо брат однієї і колишній однокласник іншої – це одна й та сама особа? Звісно, про цю саму особу. Говорили вони про те, що йому, Ноланові тобто, пора нарешті визначатися, хто з дівчат йому подобається, а не перескакувати з однієї на іншу. І взагалі, що ті його рейтинги – повна дурня, та ще й ображають дівчат! Пора нарешті йому зрозуміти, що Еббі та Еммі він абсолютно не цікавий, а Крісі подобається Лукас! Одним словом, дівчата зійшлися на думці, що час Ноланові прозріти, що кращу за Марію він не знайде, де б не шукав. «А я ще подумаю, чи давати йому згоду! – суворо сказала Марія Бруклін. – Скільки ж можна чекати? Він думає, що він один такий? Пхе!»
Насправді ж виглядало так, що Нолан нарешті визначився, з ким хоче зустрічатися. Уже майже два місяці він ходив із Кейлі. Так, вони розбігалися, було таке. І дівчата потім шепотілися, що це сталося через те, що Кейлі хотіла піти на футбол з подружками, а не з Ноланом. Але то таке – розбіглися, сходила на футбол із дівчатами, а потім помирилася з Ноланом. На футбол – той, що американський, а не soccer.
До речі, про американський футбол. Хлопці, які ним займаються, започаткували таку традицію: щоп’ятниці давати свою футбольну футболку (от же ж, масло масляне J) своїй дівчині, ну, або тій, з ким хочеш зустрічатися. Взяла футболку – значить, приймає пропозицію. І цілий день, значить, ходять дівчата у тих футболках і пишаються. На заздрість іншим, як ви розумієте.
Так от, наближався тиждень Homecoming. Це зустріч випускників, і всі американські школи, а особливо коледжі й університети, готують до цієї події цілу програму заходів. Спортивні матчі – обов’язкова складова. Так-от, напередодні футбольного матчу, присвяченого Homecoming, по п’ятих класах пішла така чутка, що цієї п’ятниці Нолан не дасть футболку Кейлі. І це буде тим образливіше, що гра на Homecoming особливо урочиста і багатолюдна, а Кейлі ще й буде серед чірлідерів.
Вхопившись за цю чутку, Рейлі та Клої, які прийшли в гості до Марії, намагалися випитати в Нолана, хто ж та дівчина, яка йому подобається, окрім Кейлі. Бо останнім часом він уже й списки ніби не складає… Але чомусь усі знають про ту «другу», навіть Кейлі. Але не знають, хто це. Нолан від дівчат тікав. Нолан дівчат дурив. Наприклад, так: пообіцяв, що «розколеться», якщо Рейлі йому новий рингтон поставить. Так, він не сильний у тому, що стосується гаджетів. Ну то й що? Це абсолютно не впливає на його популярність серед дівчат. Просунутих користувачів – море, а спортсмен-жартівник Нолан – один. Дівчата «велися» на Ноланові обіцянки, але він так нічого нового їм і не сказав. Коли Рейлі розібралася з його телефоном, Нолан відбіг на безпечну відстань і закричав, дражнячись: «Кейлі, Кейлі, Кейлі!»
Так дівчата і лишилися ні з чим. Тут можна було б ще розповісти про те, що Клої лишилася ночувати в Марії, та сценаристи чомусь вирішили не акцентувати на цьому уваги. А дарма, бо sleepovers дуже популярні серед дівчат. І у Рейлі, наприклад, щоп’ятниці або щосуботи хтось ночує. І Марія один раз у неї ночувала. Разом із Клої. Вони розфарбовували волосся спеціальними спреями у всі кольори райдуги, хоча батьки не дозволяють такого Клої. Але ж вони не дізнаються, бо перед поверненням додому вона помиє голову і знищить сліди злочину. Пізно ввечері дівчата їли курячі крильця, потім довго базікали, а потім – дивилися кіно. Так, із увімкненим телевізором, і поснули. Тільки Марія не могла заснути – то дивилася щось, то читала, якщо нічого цікавого не було. Переключити канал чи вимкнути телевізор вона не могла, бо пульт був десь чи під Рейлі, чи під Клої, а будити їх вона не хотіла. Отак і сиділа до четвертої ранку. Принаймні вона так стверджує. Батьки чомусь не дуже у це вірять. Може, тому що вона вдома в дев’ятій вечора відключається? Ну, хіба окрім п’ятниці і суботи, коли наступного дня не треба вставати до школи. І взагалі, чомусь їм не сподобалося, що дівчата так пізно дивилися телевізор. «Там не показували нічого такого!» – виправдовувалася Марія. «Нічого якого?» – ще з більшою підозрою в голосі запитував тато. «Ну, голих…» – якось невпевнено відповіла Марія. Тато з мамою перезирнулися і сказали, що хай краще дівчата до Марії ночувати приходять. Тільки по одній. От Клої перша і прийшла. Але ж ми ніби про тиждень, присвячений Homecoming, збиралися серію знімати…
Понеділок у школі був присвячений популярному шоу Duck Dynasty – «Качина династія» про чотирьох бороданів. І треба було (ну, не обов’язково, звісно) вдягнути чи взяти з собою щось із символікою цього серіалу. Кажуть, шоу справді смішне і не тупе. Кажуть, бо Марія не дивилася жодної серії і дивитися не збирається, бо її дратують зображення з цими здоровилами. Про це вона і написала на своєму обручі для волосся і пішла з ним до школи.
У вівторок був піжамний день, і майже цілий клас прийшов у піжамах, окрім кількох хлопців: Кейл, Райан, Кайлер і Зек прийшли у своєму звичному одязі, бо піжам у них немає, вони сплять… у трусах. Отак-от усі секрети вилазять на світ білий… J
На середу було призначено день близнюків – треба було розбитися на пари і вдягнутися однаково. Марія з Кейлі вирішили вдягнути світлі джинси, кросівки та однакові футболки. Роздобути однакові футболки – то був Маріїн клопіт. Вона мала купити їх, коли поїде з батьками у більше місто на закупи. І таки купила. Гарні такі, світло-сірі, з салатовими зірочками і фіолетовими рюшами ззаду. От тільки на розмір менші, ніж треба. І мама їй про це казала, бо зауважила розмір. Та Марія відмахнулася: «А мого розміру нема! Нічого, вони ніби чималенькі, а Кейлі за мене трохи менша». Мама тільки плечима стенула: «Як знаєш, хоча краще б ти он ті, смугасті взяла, якраз потрібного розміру». – «Вони мені не подобаються! Вони нудні!» – «Кажу ж, як знаєш». Кейлі, якій Марія дала одну з футболок, також сказала, що вона їй замала, тож футболки відклалися на подарунки, добре, що етикетки Марія не додумалася повідривати. Ще раз просити тата їхати купувати футболки не випадало, хоча така ідея навідувалася до Марії. Довелося обмежитися тим, що є – вирити з шафи дві білі футболки (смугасті були занудні, а білі, звичайно, дуже веселі J), попросити у мами рожево-оранжевий індійський шарф (такий самий, але блакитно-зелений лежав у Марії, тато якось купив їм на двох із мамою). До цього дівчата ще додали однакові кулончики і браслети – і вийшли дуже навіть симпатичні близнята. Клої з мамою також вдягнулися однаково – у чірлідерські футболки, бо ж її мама якраз чірлідерів і тренує, хоча це не основне її заняття. Вона – шкільна медсестра, а недавно працювала у міській лікарні і навіть була причетна до народження Джулії, сестри Марії. Так завжди буває у невеличких містечках – один знайомий вчить, інший лікує, а ще інший у магазині працює. Так, наприклад, дядько Клої – співвласник одного з ресторанів, а тітка Джесіки асистує стоматологу; мама Нолана працює у лікарні, а тато Кейтлін робить ремонти.
Але щось задалеко нас завів день близнюків. Можна ще згадати «близнят» Нолана з Чейсом, які вдягнули свою футбольну форму.
У четвер, можна сказати, не було нічого аж такого цікавого. То був день неонових кольорів, а що не в усіх є неоновий одяг, то вчителька сказала просто вибрати щось різнокольорове. То Марія пішла у блакитній футболці, фіолетовій спідниці, рожевих лосинах і такій же кофті.
А от п’ятниця була аж ніяк не банальним днем. Ще у четвер Марія не була впевнена, чи батьки відпустять її на вечірку до Кейлі. Чому ні? Тому що Марія кілька разів поспіль добряче провинилася – не поверталася тоді, коли обіцяла, та ще й не відповідала на телефонні дзвінки. Яким батькам сподобаються такі витівки? Було, наприклад, таке: відпросилася Марія в мами на морозиво піти з дівчатами і мала повернутися в 4.30. та не повернулася ні в 4.30, ні в 5.00, ні навіть перед шостою, хоча на шосту мала бути на танцях. Правда, вона написала татові смс, що повернеться пізніше, але більше від неї не було жодних новин. Додзвонитися до неї було неможливо – одразу йшло перенаправлення на голосову пошту. Що думала та бідна мама – тільки їй і відомо. А перед 6.00 з роботи повернувся тато, щоб відвезти Марію на танці, і також дуже здивувався. Він, правда, додумався подзвонити Рейлі, з якою Марія пішла на морозиво. І виявилося, що вони в парку. Потім Марія пояснювала, як таке трапилося. Після морозива вона з Рейлі проводила Кейтлін і Кейлі у парк, а там Кейтлін упала і плакала, і вони не могли її покинути. А потім вони подзвонили мамі Рейлі, щоб та їх забрала, але вона чомусь затримувалася. Чому Марія не подзвонила татові, щоб він її забрав – так і лишилося загадкою. Вона сказала, що не подумала про це…
І подібних історій було кілька, тож Марія не дуже вірила в успіх та все ж просила батьків відпустити її. І вони – о, диво! – відпустили її. Щоправда, тільки на вечірку, бо після неї дівчата мали йти на футбол, і з купою умов, але все ж відпустили. Марія пробувала сльозами добитися і футболу, та батьки були невблаганні. Вона чемно написала їм смс, коли їхала до Кейлі, а потім – коли під’їжджали до дому. Так що, можливо, її й пускатимуть до друзів. Треба тільки і далі доводити, що їй можна вірити…
Але до вечірки ще треба дожити, бо ж спочатку – школа. П’ятниця – день шкільної символіки, тож ті, хто вже мають штани-футболки-кофти з символом школи – тигрояструбом – одягають їх на уроки. Марія ще тільки збиралася собі щось замовити – чекала відповідного моменту, щоб підійти до тата з каталогом не після чергової своєї витівки, бо тоді навряд чи їй щось обломиться. Та коли вона подивилася на одяг «вживу», вирішила, що краще замовить собі щось із символікою їхнього танцювального гурту.
Окрім того, у п’ятницю підводили підсумки зборів коштів на харчову програму для малозабезпечених дітей. Щоп’ятниці такі дітлахи отримують рюкзаки з набором продуктів. Програма так і називається – Food backpack.
Увесь тиждень школярі приносили у клас гроші. У понеділок збирали монети по одному центу (клас Марії назбирав трохи більше $7). У вівторок – п’ятаки (більше $8). У середу – десяточки (більше $27). У четвер – четвертаки (поза $28). А в п’ятницю – долари ($9). Усього клас місіс Вайдеман, у якому і вчиться Марія, назбирав більше $81 – найбільше по школі, чим і заробив собі pizza party.
Після закінчення уроків дівчата, які їхали до Кейлі на вечірку, пішли на шкільний автобус, який відвіз їх до міста Ельдорадо, це за 20 хвилин від Вест Юніон. Можливо, поселенці так назвали своє місто, тому що у долині річки Індички (Turkey river) справді дуже красиво. Кейлі повела Марію, Емілі (так-так, саме ту, яка боссі і яка намагається повернути собі Нолана, який зустрічається з Кейлі), Кейтлін і Клої на прогулянку до річки. Там вони говорили – про хлопців, звісно. Потім, уже в Кейлі вдома, їли піцу і співали караоке. Кейлі, Кейтлін і Клої співали відомі пісні, а Марія з Емілі – власні. Звісно, про нещасливу любов. Марія – на основі книжки, яку щойно прочитала. Емілі – на основі свого життя. Співала про те, як сильно вона кохає, як сильно вона страждає, бо ж той єдиний і бажаний – хлопець її найкращої подруги, тому вона нічого не може зробити, щоб повернути його собі назад. Останнє – неправда. Ви ж пам’ятаєте, як вона поводилася на дні народження Марії? Як не відходила від Нолана і намагалася будь-що привернути його увагу? Крім того, Емілі – єдина дівчина, яка періодично їздить до чи з школи у хлопчачому автобусі. Як ви думаєте, з якого б це дива? Отож… Так що хай співає своїх пісень деінде. Так думалося Марії. Але ж Кейлі чомусь дружить із Емілі…
А Нолан, здається, таки припинив пошуки. Попри плітки п’ятикласниць, у п’ятницю він віддав свою футболку Кейлі. Хтозна, може, минулого року він водився з Емілі саме тому, що хотів бути поближче до Кейлі. Не міг же він гуляти разом із Чейсом і Кейлі сам, без дівчини. Може, тому він і повертався до Емілі, а не за гроші та цукерки, як люблять розповідати дівчата. Можливо, Кейлі і тоді йому подобалася, та не міг же він відбивати дівчину у свого найкращого друга! А коли Кейлі розійшлася з Чейсом – усі перешкоди зникли! Не знаю, як вам, а мені ця версія видається найправдоподібнішою. Чи це справді так – час покаже.
До зустрічі у наступних серіях!

Немає коментарів:

Дописати коментар