середа, 28 листопада 2012 р.

Рожевеньке

Незабаром з'являться нові новорічно-різдвяні листівочки, але сьогоднішня - з іншої серії. Рожева!
У Маріччиної подружки, яка лишилася в Балтиморі, сьогодні день народження. От із цієї нагоди і була зроблена листівка, а надихнуло на її створення завдання блогу "Штампи з любов'ю".

Цього разу основний колір - рожевий. Здавалося б, що може бути простіше? У мене купа дівчачих папірчиків. Та виявилося, що не все так просто, бо разом із рожевим обов'язково присутній ще якийсь колір: червоний, білий, зелений. І цього, не рожевого, забагато... Тож фон листівки я вирішила зробити сама: тиснення плюс тонування чорнилами. Доповнила рожевими і зеленою смужечками, брадсами; тканинну квіточку також помазюкала чорнилами (Марічка була в захваті від того, шо колір вийшов не однорідний, а плямами-розводами). Останні штрихи - ґудзик і шнурок - і листівка готова!
І так нам із Марічкою сподобалася ця рожева краса, що ми вирішили лишити її собі. Принаймні, на деякий час. А подружці Марічка сама зробила листівку. Не рожеву, а блакитну, з купою наліпок, але то вже зовсім інша історія...

вівторок, 27 листопада 2012 р.

Дзень-дзелень

"Дзень-дзелень" - тому що сьогодні я покажу різдвяну листівку з дзвіночком, зроблену для другого етапу новорічного марафону блогу "Завдання для душі".


Довго я думала, що б таке зробити, бо виявилося, що дзвіночка у мене немає. З минулорічного різдвяного набору лишилися кульки, пакуночки з подарунками, ще якийсь дріб'язок, а дзвіночка не було. Значить, минулого року або я його використала, або Марічка хапнула на свої творіння. Зрештою, розслідування я не проводила, бо то не мало ніякого сенсу, треба було сконцентруватися на тому, де взяти дзвіночок.
Якщо чогось немає, але дуже треба, то зроби! Таке моє правило. Тому я намалювала дзвіночок, розмалювала його жовтою акриловою фарбою і обвела контури гелевою ручкою. З уже згадуваного набору взяла дві лампочки для гірлянди. І почала збирати листівочку. Цього разу обійшлося без брадсів, хоча дуже їх люблю. До паперу елементи приєднала за допомогою мотузки і клею.
Фіолетовий папір зістарила наждачкою, а білий затонувала чорнилами - так мені подобається більше. Ну і фінальний штрих - виштампуваний напис "Merry Christmas" - використовується раз на рік, але в сезон зимових свят - просто таки must have.
А тепер нарешті сама листівочка:
Далі буде!..

неділя, 25 листопада 2012 р.

Кролі дешевші, якщо вони – корови



Давно я не робила замальовок з американського життя, але от у п’ятницю зробили рейд по магазинах, і трапився випадок, який просто не можу не описати, така собі комедія абсурду.
Не те, щоб ми дуже розраховували на «чорну п’ятницю», та все ж вирішили пробігтися по кількох улюблених точках. Як нерідко буває, надовго застрягли в іграшковому магазині. Місця, де стояли ігри чи іграшки зі значними знижками, було видно одразу – вони були порожні. Тож ми прогулювалися Toys”R”Us, не поспішаючи.
Марічка якраз шукала, що б таке цікавеньке їй колекціонувати. У різний час то були маленькі головасті звірята (Littlest Pet Shop), невеличкі лялечки з очима-ґудзиками (Lalaloopsy). Були й інші захоплення, але ці протрималися найдовше. Марічка уже ніби й майже не грається, але все ще не може пройти повз гарні іграшки.
Це був такий довгий вступ. А тепер починається власне історія. Уже не раз і Марічка, і ми з Ромою зупиняли погляд на симпатичних звірячих сімействах із серії Calico Critters. Усім вони гарні, от тільки дорогі. Та цього разу Марічка вирішила, що вони – це саме те, що вона шукає, і що на цих милих звірят їй не шкода своїх двадцяти доларів (донька отримує «стипендію» після того, як приносить додому табель), а що одна сімейка коштувала $22, то Марічка уточнила: «Ви ж мені додасте, правда?»
І таки позбулася б дитина зароблених головою грошенят, якби Рома не помітив, що дві сімейки мають знижену ціну. На папірці писалося: «Сім’я молочних мишок» і «Сім’я плямистих корівок» – $9.99. «Подивися, може, тобі підійдуть?» – «Так, я якраз вагалася, чи мишок, чи кроликів взяти», – сказала втішена Марічка. «Піди, перевір ціну», – порадив Рома, і Марічка поскакала до апарата, який сканує штрихкод. «9.99!» – «Давай подивимося, може, тут ще хтось на знижці». Над папірцем про акційну ціну стоять коробки з мишками і зайчиками, ніяких корівок не видно. Але тут хтось із нас зауважує цікаву річ: на коробці з зайцями написано: «Friesian Cow Family»! Тобто сімейство плямистих корівок! Хоча на корів звірята зовсім не схожі, зайці як зайці. «Ану, доню, піди перевір ціну». За кілька хвилин вертається Марічка: «22 долари. І каже, що це не корови, а Hopscotch Rabbit Family». То хто це? Таки корови чи таки кролі?
Заплутавшись у походженні видів, ми покликали співробітника магазину: «Миші і корови у вас сьогодні на знижці. На цій коробці написано, що це корови, але автомат показує ціну на кролів. То яка ж насправді ціна». Чолов’яга, побачивши напис «корови» на коробці з кролями, розгубився. Поки він збирався з думками, ми привели його до полиць із кроле-коровами. «А корів там немає?» – усе ще на щось сподіваючись, запитує він. «Немає. І ці коробки з кролями стоять над наклейкою з акційною ціною». Він знизує плечима: «Навіть не знаю, що вам сказати. Але раз корови сьогодні на знижці, а на коробці написано «корови», значить, ці кролі повинні бути за ціною корів. Тільки попередьте про це касира».
Касир пробиває м’ячик, машинку Юлі, набір «Просто додай грязюки», дерев’яний конструктор, сімейство мишей, а далі починається друга дія комедії абсурду. Вступає Рома: «Корови сьогодні, як і миші, на знижці. На цій коробці написано «корови», а ціну чомусь показує, як на кролів». Продавець іще не розуміє, у що її втягують: «Давайте, я подивлюся». За штрихкодом – кролі, але ж написано: «корови»! «Цікаво, – каже вона. – Але ж це явно кролі!» – «Але ж написано «корови»!» – не здається Рома. Продавець – молода дівчина і, очевидно, це перша подібна ситуація у її практиці. Вона кличе менеджера. Та виглядає досвідченішою і зовсім не розгублена: «Написано «корови» – значить, «корови»! Пробивай їх як корів». Та не встигає вона відійти, як продавець її знову кличе: «А як ввести нову ціну?» Менеджер сама стає до каси, пробує ввести знижену ціну, в результаті вводить: «$0.01». Так Марічка зберегла половину своєї стипендії (точніше, Рома для неї зберіг) та отримала дві звірячі сімейки замість однієї.
А тепер – найцікавіше! Фотографії! Щоб не бути голослівною, я сфотографувала коробки зі звірятами до того, як Марічка їх порозпаковувала. Почнемо з мишок:

Мишки як мишки, правда? А ось і наші славні кроле-корови:

Треба визнати, що Марічка, коли роздивлялася свої надбання у машині, помітила, що на коробці збоку таки написано The Hopscotch Rabbit Family – сім’я кроликів-стрибунців. 

Очевидно, у магазин потрапила бракована партія іграшок: у коробки запхали не ті записки. Мабуть, кроле-корів взагалі спишуть, щоб не морочити собі голови: хто ж вони – кролі чи корови?

середа, 21 листопада 2012 р.

Екоялинка



Завтра – День подяки, але магазини-кафе-ресторанчики уже прикрасилися ялинками, сніговиками та іншими символами зимових свят. Що це означає? Що настав час активніше взятися за виготовлення листівок до Різдва та Нового року.
Щоб активізувати сили і викроїти час, у нагоді стане Новорічний марафон від блогу «Завдання для душі». Обов’язковий елемент першого етапу – сніг.
Я одразу знала, яку листівку робитиму, тому що хотіла зробити веселеньку ялиночку на фоні снігу. Міркувала так: для листівки потрібен крафт-папір – виріжу потрібний шматок з пакета (останнім часом замість целофанових пакетів у магазині беремо паперові), тоді і на «трубочки»-гілочки візьму не скрап-папір, а папір з журналу (уже більше року приходить Women’s Health, виписаний буквально за пару доларів, але мені цей журнал не подобається, бо там більше картинок, ніж тексту, а от для усіляких саморобок – в самий раз). Пофарбована жовтою акриловою фарбою зірка; шнурок, щоб зібрати ялинку докупи; трохи паперу з текстом на кучугури; кольоровий скотч, надироколені сніжинки і брадси. Ой, ледь не забула: і дві пташки-наклейки, які сидять на гілках, як на гойдалці.
Досить слів. Ось, що у мене вийшло:

Така-от хуліганська екоялинка. Наступного тижня буде наступна зимова листівка, але до того часу я покажу ще дещо, сподіваюся, не менш цікаве.

понеділок, 12 листопада 2012 р.

Вона працює-2

Ще не так давно, якихось два - три тижні тому, я спокійно могла говорити по скайпу з батьками чи свекрами. Юля тим часом гралася, або ми разом з нею гралися чи читали. Вона абсолютно не звертала уваги на ноутбук. А потім дитина прозріла! Зараз, коли доня бачить ноутбук - одразу з низького старту хутенько повзе - і давай гатити руцями по клавіатурі.

Добралася!
Ну що таке? Мамо, не відволікай! Не бачиш - я працюю?
Ну а після виснажливої інтелектуальної роботи треба добре відпочити, з мишкою спиться краще.

З цим фотозвітом хочу взяти участь у завершальному етапі марафону про малюків від арт-клубу "Шпаківня".

Мій варіант - "Малюки і техніка". Шкода, що я так пізно приєдналася до фотомарафону. Мені сподобалося робити тематичні підбірки фоток. Тож, можливо, я і надалі продовжуватиму викладати щось подібне.

четвер, 8 листопада 2012 р.

Вона працює

У кожного своя робота. Наша Юля любить наводити лад, по-своєму, звісно. Саме цьому і присвячений сьогоднішній фотозвіт.
Улюблене місце для порядкування - етажерка з іграшками у Маріччиній кімнаті. Так виглядає нижня поличка до приповзу Юлі:
А потім з'являється малятко і починає порядкувати:
Лялькове помешкання зруйновано!
Мамо, дивись, яка лялька!

Знаючи про любов Юлі до порядкування і маючи на увазі завдання арт-клубу "Шпаківня" "Малюки і скрапбукінг"
я допустила Юлю до своєї машинки для вирізання і тиснення і дала їй коробку з папками.

Гм, щось новеньке, цікавеньке!
Можна ручку покрутити ручкою...

...а можна ніжкою!
На, мамо!

Отака росте помічниця!





вівторок, 6 листопада 2012 р.

Сезон чудес

У нас сьогодні був перший сніг, правда, мокрий, та все ж сніг. Магазини, не чекаючи Дня подяки, пропонують усе більше різдвяних товарів. А це не тільки ялинки та прикраси, а й традиційні смаколики: імбирні пряники різноманітних форм та розмірів і штолен (смачнющий німецький різдвяний кекс із додаванням сухофруктів, марципана тощо ), егног (молочний напій із яйцями та спеціями, може бути алкогольним, - смакота неймовірна, завезена у Штати шотландцями) та вино зі спеціями. Звісно, усього не перерахувати! Здебільшого це усілякі солодощі. І ми вже поповнили запаси, бо уся наша сім'я любить солодке.
Раз розпочався сезон підготовки до зимових свят, треба вже і про листівки думати. От я і хочу показати сьогодні перше своє різдвяне творіння.
Сніжинки - робота моєї улюбленої помічниці, машинки для тиснення і вирізання Cuttlebug. Вона ж і кульки вирізала, і тег. Зелений картон я зістарила наждачкою - дуже мені подобаються декоративні потертості. А от рукавичка з годинником вирізана з рекламки і розмальована акриловими фарбами - такі випадкові знахідки часто стають "фішкою" роботи.
Коли тонувала краї тегу червоними чорнилами, вийшли дві такі собі ляпки. Хотіла переробити, та Марічка переконала, що так виглядає "стильно".
Надихнув мене на цю листівку скетч від блогу "Завдання для душі".
 
Сезон чудес розпочато! Дива навколо нас! Треба тільки роззирнутися і впустити їх у своє життя!

понеділок, 5 листопада 2012 р.

Наші мотанки



У пятницю в Марічки не було школи, і ми нарешті викроїли трошки часу, щоб щось помайструвати разом. Насправді, час нам виділила Юля, і зовсім не трошки – вона спала на вулиці дві з половиною години, чого вже давно не бувало (півгодини-година – і то радість).
Ось що у нас вийшло:

Ми вже давно хотіли спробувати зробити мотанки і, натрапивши на завданнявід арт-клубу «Шпаківня», я зрозуміла: це знак, треба нарешті здійснити своє бажання!
 
Як виявилося, це зовсім не складно. Ми з донею ознайомилися з майстер-класом і взялися до роботи. Марічка довго вибирала тканину на плаття. А коли я повирізала круги і на її, і на свою ляльку, доця взялася плести коси для своєї дівчинки. Марічка хотіла, щоб її мотанка була меншою за мою – як мама і дитина. Потім ще казала: «Треба буде якось і Юлі зробити».

Поки Марічка плела коси, я стала наспівувати «Горіла сосна, палала». Доця зацікавилася. Знайшли пісню, бо я до кінця не пам’ятала слів. «А що таке «вельон»? Добра штука гугл підказала, що це – фата. Обговорили звичай розплітати коси і носити хустку після заміжжя. «Ні, я б ніколи не носила хустки! Краще тоді ніколи не виходити заміж», – категорично заявила Марічка. «А якби ти народилася в якійсь арабській країні, і треба було б покривати не тільки голову?» – запитала я. «Мамо, але ж я народилася в Україні, і зараз уже ніхто не ходить у хустках».
Вкотре, разом із Марічкою, співаючи «Горіла сосна…», я думала про інше: ніби ж гарна подія – дівчина знайшла собі хлопця, одружується з коханим, то чого ж така сумна пісня?
Горіла сосна, палала,
Під ней дівчина стояла.
Під ней дівчина стояла,
Русяву косу чесала.
– Ой коси, коси ви мої,
Довго служили ви мені.
Більше служить не будете,
Під білий вельон підете.
Під білий вельон, під хустку,
Більш не підете за дружку.
Під білий вельон з кінцями,
Більш не підете з хлопцями.
Горіла сосна, смерека,
Сподобавсь хлопець здалека.
Сподобавсь хлопець та й навік,
Тепер вже він мій чоловік.
Марічка не дала мені додумати мою думу: «Мамо, а тобі не треба коси для ляльки плести, ти ж заміжня жінка, то волосся треба під хусткою ховати». А мені хотілося заплести… Правда, я б усе одно не встигла. Почувши, що за дверима у колясці почала вовтузитися Юля, я швиденько пов’язала хустку своїй ляльці: «Хоч твого волосся не видно під хусткою, ти все одно красуня».

пʼятниця, 2 листопада 2012 р.

Нове щастя

Ми звикли, що нового щастя бажають на Новий рік: з Новим роком, з новим щастям! Насправді ж, нове щастя - це поява на світ нової людини. От я і вітаю наших друзів, Костю з Олею, із новим щастям!
Ми разом вчилися в університеті, а потім так склалися обставини, що перетнулися у Штатах - вони переїхали жити з Оклахоми під Вашингтон. А потім ми поїхали з Меріленду, і тепер бачимося раз на рік наживо, ну і тут, на неозорих просторах інтернету.
Так от, у наших друзів народилася донечка! І для неї я зробила таку от дівчачу листівочку:
Бажаю усім нового щастя!