четвер, 15 березня 2012 р.

Вагітніть по-американськи. Частина десята


2 листопада
31 тиждень
Ні, я сьогодні не була у лікаря. У поліклініку мені через тиждень. А що, не можу просто так написати? Наприклад, пожалітися, що через те, що п’ю залізо, органи травної системи у повному складі оголосили страйк. То всередині бурчить, то крутить, то вивертає усе, аж до жовчі, то, навпаки, усе лишається на чорний день… І доводиться домовлятися щоразу з новим органом: то з печінкою, то зі шлунком… Люди добрі, та ж вас он як багато, а я одна! Домовтеся якось між собою і лишіть мене в спокої!
До того ж ще й застуда причепилася. І звідки вона взялася на мою голову? Вдягаюся тепло, на вулиці не мерзну. Домашні усі наче більш-менш здорові. Правда, Рома пару днів тому скаржився, що горло болить. То, може, від нього? Муж і жона – одна сатана. І одна зараза.
Боріться – і поборете. Борюся. Тільки не з усім же одночасно…
Зрештою, я хотіла написати зовсім не про це. А про електронний доступ до інформації з клініки. Уже десь із місяць, як я зареєструвалася на сайті мережі клінік Gunderson Lutheran. Хочу розповісти про це, бо для мене це в новинку. Думаю, вам також буде цікаво.
Увівши свій логін і пароль, я можу подивитися, коли відвідувала лікаря і на коли призначено наступний візит. Можу також призначити чи перенести дату консультації, переглянути поради лікаря і приписи щодо прийому препаратів.
Окрім того, пацієнт може ознайомитися із результатами аналізів і порівняти показники з попередніми. (Якщо вони, звісно, є… Бо поки що у системі є лише мої дані, отримані в цій клініці.) Коли, передостаннього разу, мені робили аналізи, то наступного дня у розділі «повідомлення» з’явився лист від Кейті, де вона писала про те, що рівень гемоглобіну низький, і тому треба попити сульфат заліза, який можна купити в аптеці без рецепта. Оперативно, скажу я вам. Отримали результати – і одразу повідомили мені.
До речі, про аптеку. Коли лікар призначає якийсь рецептурний препарат, замовлення на нього одразу йде у вибрану тобою аптеку. Лишається зайти туди, назватися і отримати потрібні ліки.
Одним словом, як на мене, це дуже зручно, коли ти в будь-який момент маєш доступ до своїх даних. Це те, про що вже стільки років говорять в Україні (електронні картки пацієнтів), але так і не втілюють на практиці.
Друга річ, про яку я хотіла написати, це те, що мене зараз відволікає від не надто веселих думок про пологи. Це шопінг! У світі немає нічого приємнішого, ніж купувати мацюпусінькі речі! Бодіки, чоловічки, шапочки, рушнички… З мавпочками, крабиками, жабками…
Серед українців досі жива традиція не купувати нічого для малюка зараніше. А в Америці майбутні мамочки усе купують наперед. Бо ж так можна щось придбати на розпродажах, гарненько придивитися, прицінитися і бути впевненою, що є усе, що треба. І новоспеченому татусеві не треба буде бігати по магазинах зі списком і перелякано хапати, що попаде під руку. Краще хай він більше уваги і часу приділить мамі з малям.
У США уже з клініки маля треба забирати у корзині-сидінні для машини. Інакше дитину не можна перевозити. І сидіння, разом із коляскою, ми купили, коли їздили минулого разу на закупи у Ватерлоо. Ліжечко і матрац куплені ще раніше, у Балтиморі, і переїжджали у Вест Юніон разом із іншими нашими речами. Є також малючача постіль, ковдра і «огорожка», яка чіпляється на бильця. Та все ж найбільше мені подобається роздивлятися і купувати одяг. Усі дитячі речі такі милі, такі смішні і такі душевні!.. Аж хочеться, щоб пошвидше було кого вдягати.
І мені вже кілька разів снилося моє малятко. От тільки статі так і не знаю. Світловолосе і усміхнене. Може, дівчинка, а може, і хлопчик. Марічка питає, чому я не купую рожевих речей. На що відповідаю: «Дівчинка у блакитному гарно виглядатиме, а от хлопчик у рожевому – це вже занадто». Тому стараюся уникати відверто хлопчачих чи дівчачих кольорів, зупиняю вибір на нейтральних – зеленому, жовтому, білому…
Лишилося ще прикупити ванночку, пеленальний столик-комодик (треба ж кудись дитячі речі складати) і затаритися памперсами-серветками. А решту вже можна і по ходу справи підкуповувати. До процесу шопінгу уже підключилися бабусі – їм також хочеться потримати в руках крихітні вбрання для маленьких принців і принцес. Головне – тримати цей процес під контролем. А то зірвуться, накуплять купу всього, а дитина виросте, не встигнувши навіть приміряти гору нарядів.
Поки що це все…

Немає коментарів:

Дописати коментар