середа, 29 лютого 2012 р.

Вагітніть по-американськи. Частина восьма


13 жовтня
28 тижнів
Учора втретє в Айові була у лікаря. Хоча спочатку мені було призначено «зустріч» у лабораторії.
У приймальню вийшла молоденька медсестричка і покликала мене. Як і казала попереднього разу Кейті, мені дали випити «цукровий напій». Медсестричка попередила, що одним цей напій здається досить приємним, а іншим – неймовірно гидким.
Коли я зробила перший ковток, запитала мене: «Ну як?» – «Досить приємний», – відповіла я. Напій оранжевого кольору нагадував фанту чи якусь іншу солодку газовану воду з апельсиновим смаком. Але, на відміну від фанти, рідина мала ще якийсь додатковий присмак, і з кожним ковтком він ставав сильнішим, до того ж починало ніби пекти в горлі. Та все ж, скажу чесно, пійло не було аж таким гидким, щоб його неможливо було випити, тож я швиденько з ним справилася.
«Тепер підіть почекайте годинку, рівно через годину ми візьмемо у вас кров». – «Мені ще призначений аналіз крові на рівень гемоглобіну». – «Тоді й зробимо обидва аналізи».
І я знову повернулася у приймальню. Встигла проглянути лише кілька сторінок журналу про батьківство, як мене покликала Меліса, медсестра, яка працює з Кейті.
Запитала, як я себе почуваю, зважила (Дивина! Ті самі 61,6 кг, що й два тижні тому! Так що я зі спокійною совістю можу жувати печенюшки! Принаймні, до наступного зважування...), поміряла тиск, внесла дані в комп’ютер і сказала чекати Кейті.
Кейті нічого нового не розказала, ну, хіба про те, що на діток з післяпологовою жовтушкою світять спеціальними лампами. На це нас вивела розмова про групи крові, бо я розповіла, що з першою вагітністю був конфлікт через різні групи крові у мене і чоловіка.
Кейті послухала серцебиття дитини, запитала, чи немає якихось скарг, ну то й я згадала, що періодично болить голова і аж пече шия. Вона відповіла, що це усе через живіт: голова тепер трохи ніби нахилена вперед, тому й болить шия. Від головного болю порадила крижані компреси на шию. Має допомогти і голові, і шиї. Казала, що її під час вагітності тільки холодні компреси й рятували.
Ще сказала, що для вагітних у клініці уже доступна вакцина проти грипу, і вона б мені дуже радила зробити щеплення. Дивна людина. Я ж минулого разу її сама про це питала, а тепер виглядає так, ніби вона заговорила про це з власної ініціативи.
На наступний раз не призначала ніяких аналізів і додаткових маніпуляцій. Щодо сьогоднішніх – повідомила, що передзвонить, якщо рівень гемоглобіну виявиться низьким. У такому випадку треба буде попити залізо.
Меліса зробила мені щеплення від грипу. «За таке не дякують», – сказала вона на моє thank you. Та я вмовила все ж прийняти моє «дякую», бо ж щеплення має убезпечити мене і дитину від зараження грипом і його ускладнень, а ризик чималий, адже Марічка ходить до школи, Рома працює зі студентами. І там, і там – розсадник усілякої зарази.
Ще трошки погортала журнальчик у приймальні, коли мене покликав медбрат, хоча я чекала на ту медсестричку з лабораторії, що поїла мене жовтою бурдичкою.
За 28 тижнів вагітності лише третій раз здаю аналізи. Мене це дивує, бо ж в Україні аналізи здаються перед кожним візитом до гінеколога, та ще й призначають купу додаткових обстежень на торч-інфекції та усілякі інші токсоплазмози. Думаю, американці обмежуються мінімумом через те, що більшу частину видатків покривають страхові компанії, а їм не хочеться без крайньої потреби прощатися зі своїми грошенятами.
Але повертаюся в лабораторію. Дядечко проколов вену дуже акуратно, практично невідчутно. А що у цей час ще й відволікав розмовами, то я й не помітила, коли він набрав повний шприц моєї кровушки. Увів у комп’ютер інформацію, невелика машинка виплюнула наклейку з моїми даними, яку він приклеїв на уже закоркований шприц. Повернувся до комп’ютера і з подивом виявив, що мав взяти ще один аналіз. Я хотіла спитати, але потім передумала: вони краще за мене знають, що їм треба робити. Дядечко страшенно вибачався, але вдруге взяв кров так само акуратно і майже нечутно. А потім, пожартувавши: «Йди, поки я не передумав, а то ще тебе колотиму», заклеїв місце проколу і відпустив мене на всі чотири сторони. Ну нарешті! А то ж я й не снідала, бо перед тим диво-напоєм не можна їсти.
А сьогодні вранці уже зателефонувала Меліса – повідомити, що у мене «невеличка анемія» і треба попити залізо. Препарат можна купити у будь-якій аптеці без рецепта.

Немає коментарів:

Дописати коментар