вівторок, 13 грудня 2011 р.

Свято наближається!

Останнім часом дописи у блозі - це не стільки мої спостереження, враження і думки, скільки настрій, який виливається у творчість... Такий, значить, період настав.
Цього разу буде мало тексту і багато картинок, бо я хочу показати листівочки до зимових свят. Деякі зовсім простенькі, інші - трохи складніші, хоча я все ще не володію багатьма дивовижними техніками і дещо заздрю більш вправним майстриням кардмейкінгу та скрапбукінгу. Та все ж це мене не зупиняє...
Цього року я підготувалася заздалегідь: купила кілька тематичних дирокольчиків (невеличкі ялиночку та сніжинку), штамп із написом Merry Christmas та набір крихітних пластикових підвісок (усілякі рукавички, оленятка, пряничні чоловічки), проштудіювала купу сайтів, підписалася на журнал Paper Crafts -  перший номер якраз був присвячений різвяним листівкам! - і вибрала кілька мотивів, які сподобалися найбільше. Та коли почала перебирати папір, щоб обрати найбільш вдалий фон, виявила, що з минулого року лишився чудовий набір для виготовлення адвентського календаря. Купила я його на розпродажі, уже після свят, і навіть почала використовувати - зокрема маленькі конвертики. А тепер-от якраз прийшов час того набору, і чимало моїх ідей так і лишилися нереалізованими, бо висічки з набору самі навіювали композицію листівок.
Ну що ж, досить моєї балаканини, передаю слово листівкам.
А тепер крупніші портрети сьогоднішніх героїнь. Почну з простеньких, а на завершення лишу ті, що найбільше подобаються мені самій.
Ялинкові прикраси, зв'язані вощеним шнуром, та кулька з традиційними різдвяними листочками.
Цю невеличку листівочку я зробила для Маріччиних подружок із Балтимора. Лишилося її підписати і відправити. Одна з небагатьох, де я використала-таки сніжинки і пластмасові підвіски з рукавичками. Дуже подобаються мені ці підвісочки!
Яке Різдво без candy canes - традиційних смугастих смоктунців? Ні, це просто неможливо! Тому вони і з'явилися на одній із листівок, зв'язані докупи бантиком, прикрашеним стразом. І штамп із привітанням нарешті став у пригоді.
Ідею з ялинками у засніженому лісі запозичила з журналу Paper Crafts. От тільки там ялинки були схематичними трикутничками. А у моєму чарівному наборі знайшлися чудові, посипані глітером ялиночки, тож я не могла лишити їх сумувати до наступної зими.
А тепер надійшла черга іншого формату. Останні три листівки я робила під великі конверти, а то наче якось несолідно вкладати у них крихіток.
Дві останні - мої фаворити. Навіть не знаю, яка подобається більше...
Олень, Санта і чималенький пакунок із подарунком...
...чи шкарпеточки на мотузці, готові приймати подаруночки. На кінцях нитки - підвіски з ялинкою і сніжинкою, тільки їх, здається, не дуже добре видно...
Сподіваюся, мої листівочки додали вам святкового настрою. Свята наближаються!

четвер, 8 грудня 2011 р.

І знову про школу: харчування, заохочення до читання та інше

Свого часу я неодноразово писала про школу в Балтиморі. Марічка ходила туди у підготовчий і перший клас. Як виявилося, школи у різних містах, а тим паче штатах, дещо відрізняються. Відмінності помітні на різних рівнях. Це стосується і навчання (так, наприклад, Маріччин клас додатково займається з математики за експериментальною програмою, розробленою Чикагським університетом), і відвідування, і харчування тощо.
Айова – один із перших штатів, який почав боротися за здоров’я нації на рівні садочків і шкіл, увівши у меню здорові продукти, як-то овочі, фрукти. Та й основні страви у шкільних їдальнях досить здорові, як на американську кухню. Звісно, часом трапляються і гамбургери чи картопля фрі – куди ж без них? – та в цілому меню виглядає набагато здоровіше, ніж у Мерілендській школі.
Наведу кілька зразків шкільних ланчів:
1.  Спагеті, часникова грінка, латук із дресінгом, персики.
2.  Сосиска з сиром, горошок і морква, апельсин, печиво.
3.  Запечена картопля з шинкою, броколі з сиром, хліб із маслом, суміш із консервованих фруктів.
4.  Курка з кукурудзою і латуком, загорнута в лаваш; яблуко, сандвіч із арахісовим маслом.
5.  Гуляш, боби, банан, печиво.
6.  Пюре з індичою підливкою, кукурудза, консервовані фрукти, гарбузовий пиріг.
Окрім того, у дітей завжди є вибір – замість основної страви можна взяти миску салату і до власне салату додати кубики сиру, шинки, полити таким соусом, який тобі до вподоби. От тільки дивним мені видається те, що запивати усе це пропонується молоком…
Є ще й «молочна перерва». Якщо ланчують школярі перед дванадцятою, то близько другої п’ють молоко – просте або шоколадне. Ланч коштує $2.20, молоко оплачується окремо – раз на півроку чи рік.
До речі, про оплату. І не тільки про оплату. У школі діє система, куди заносяться дані про всіх дітей. Батькам надають пароль доступу, і через інтернет можна заплатити за ланчі, подивитися табель успішності. Більше того, учителі щодня заносять туди оцінки з усіх предметів, тобто запросто можна прослідкувати, якого саме дня і з якого предмета дитина завалила тест чи отримала чергову «А+». Можна також побачити середній бал з кожного предмета, відвідування. Причому у таблиці зазначено, коли саме дитини не було у школі і чи була на це вагома причина (про запізнення чи відсутність треба повідомляти в офісі, там і вирішують, чи вагома причина).
Поки ще не відійшла далеко від теми харчування, зауважу ще дещо. Якщо у школі в Балтиморі підноси і прибори були одноразові, то у Вест Юніон – багаторазові. Окрім того, залишки їжі діти викидають не в один контейнер, а в різні. Я, звісно, не знаю, але, можливо, їх використовують для годування тварин на фермах. Якщо так – то дуже правильно: а чого добру пропадати?
Ще один момент: розкладати ланчі на підноси кухареві допомагають четвертокласники. Таким чином вони заробляють собі безкоштовні ланчі. Щоб потрапити у помічники, потрібно заздалегідь записатися і дочекатися своєї черги. Кожна дитина чергує тиждень, а тоді уступає своє місце іншим.
Чергують діти, але трохи старші – 5-6 клас – також на перехрестях. Разом із crossing guard (людиною, яка контролює рух, допомагаючи школярам переходити дорогу) вони роблять «коридор», щоб дітлашня могла спокійно перейти дорогу біля школи.
Раз уже почала писати про школу, розповім і про систему заохочення до читання. У Балтиморі також намагалися запровадити щось подібне, але у Маріччиниму класі це не прижилося – тільки вона й виконувала умови програми: читала не менше 20 хвилин на день, а потім звітувалася учительці. За це двічі отримувала сертифікат на безкоштовну піцу, а потім учителька махнула рукою – мовляв, не варто затівати цю справу заради однієї дитини.
У школі у Вест Юніон трохи інша система. По-перше, діти ведуть своєрідний щоденник читача, де записують автора, назву книжки, дату і кількість сторінок, які вони прочитали за день. Коли листок заповнений з обох сторін – здають учительці і мають змогу вибрати собі приз: книжку, наклейки, ручки тощо. Але не це головне.
Третьокласники за чверть (два місяці) мають прочитати чотири книжки, написати по них звіти (назва, автор, головні герої, стислий переказ сюжету, чи сподобалася книжка і чому) і скласти тести. Тільки після написання звіту і складання у бібліотеці за комп’ютером тесту книжка зараховується. Активних читачів у кінці чверті чекає винагорода.
Минулої чверті це було морозиво. На великій дошці у класі діти чіпляли зароблені «елементи» десерту. За одну прочитану книжку учителька давала картонну мисочку, за другу – власне морозиво, третю – ложечку, четверту – зацукровану вишеньку. Марічка заробила собі ще вершки і кольорову присипку. Та були й такі діти, у яких на дошці красувалася лише мисочка. І, незважаючи на американську політкоректність, на морозивній вечірці перед деякими стояла лише мисочка. «Що заслужили, те і маєте», – прокоментувала вчителька.
Цієї чверті на дошці замість мисочок кріпили стаканчики для гарячого шоколаду та інші прибамбаси – ложечку, зефір тощо. У третій чверті планується десерт із жувальними хробачками. У стаканчик треба буде насипати земельки (шоколадного печива), ще там чогось, ну і посадити самих хробачків.
Звісно, діти можуть з’їсти морозиво чи випити гарячого шоколаду і вдома, але ж то не те відчуття! Зароблене своєю працею набагато смачніше!
Ще трохи про їжу. У контексті запровадження у школах здорового харчування учителям забороняється проводити різноманітні вечірки з піцою (морозиво за прочитані книжки – виняток!) тощо. Тобто піца справедливо зарахована до нездорової їжі. Але це визнають не всі штати. У листопаді Конгрес прирівняв кетчуп на шматку піци до порції овочів. Звісно, це набагато дешевше. Дав дитині шматок піци – і не заморочуєшся, що треба ще й якісь овочі. Але я дуже рада, що Айова дотримується іншої думки.
Наприкінці – інформація для роздумів. Наближаються свята, і в одному з останніх листів від директора школи було прохання нічого не дарувати учителям, щоб не ставити їх у незручне становище. Якщо вже дуже хочеться щось подарувати – подаруйте річ у клас, щоб нею могли користуватися усі діти. Ось такий-ось підхід…