понеділок, 28 листопада 2011 р.

Осінній настрій

Учора був день народження в моєї тітки Олі. Хоча насправді я ніколи не називаю її тіткою. Чому? По-перше, не така вже у нас велика різниця у віці - якихось дванадцять років. А по-друге, ми завжди були дуже близькі, і я ділилася з нею і радощами, і прикрощами, які траплялися за часів студенства. Так було добре приїхати в гості, вихлюпнути усе, що накопичилося, і отримати заряд позитиву - Олічка завжди знаходила потрібні слова, саме ті, які піднімали бойовий дух, надихали і давали сили йти далі. Шкода, що зараз ми спілкуємося дуже рідко, але все одно я відчуваю тепло і підтримку.
Хотілося зробити для Олічки якусь особливу листівку. За вікном - сиро, похмуро, неприємно...  З дерев злітають останні листочки... За вікном... Листочки... Це ж воно і є!
Так на листівці з'явилося вікно, крізь яке видно дерево і листя. Червоний і жовтий кленові листочки додають трохи барви, роблять картинку яскравішою. Хтось народився навесні, хтось - влітку, а що робити, коли ти народився пізньої осені, коли холодно і сумно?..
У осені теж є свої переваги. Похмура картинка за вікном здаватиметься не такою вже й похмурою, якщо закутатися у теплий картатий плед і випити чашку шоколаду чи гарячої кави зі спеціями. А якщо поруч б'ються гарячі люблячі серця, то може виявитися, що пізня осінь - найкраща пора. Пора ніжності, тепла і любові.
З днем народження, Олічко!

понеділок, 7 листопада 2011 р.

Класні фотографії

Класні фотографії та фотографії класу - це одне й те саме чи ні? Добре, коли фотографії класу справді класні!
Не знаю, чи вдало я скаламбурила, але хочу показати сторінки з фотографіями Маріччиного класу, зроблені навесні і восени цього року (рік той самий, а класи - абсолютно різні). Нарешті дійшли руки і до них, і я заскрапила групові фото і Маріччині персональні. Цікаво, що на обох знімках  вона у тому самому сарафані (от їй так захотілося!), але вираз обличчя зовсім інший.
Ну що ж, поїхали. Для початку - фото першого класу, зроблене цієї весни.
Фото велике, майже на всю сторінку, тому я не заморочувалася з папером. Зате трошки пофантазувала з декором. Зістарила папір із зошита у чаї, побризкала на нього горіховим спреєм, що додає відтінку старовини, за допомогою дироколів вирізала з цього поплямованого паперу квіточки і прикріпила їх брадсами. Старовинний "папірус" також зроблений із цього паперу. Ось так він виглядає зблизька.
І на ньому досить добре видно різнокаліберні ляпки. Подобається мені працювати з цим спреєм. Дуже цікавий ефект! Шкода, що маю флакончик лише з коричневою фарбою. Хоча, певне, можна придумати щось і самій, щоб розпилювати фарбу на папір.
Того ж дня, що й першокласне групове фото, була зроблена й ось ця Маріччина світлина.
Щойно підрізаний власноруч, а потім підрівняний татом, коротенький чубчик, беззуба посмішка...
Це весна, тому вибір я зупинила на рожево-зеленій сторінці з рамочкою. Квіточки і планка для підпису уже були, тож я, власне, зосередилася на написах. Доповнила сторіночку висічками cute i sweet, позначила час - весна 2011.
То були ще балтиморські фотографії, а тепер настала черга світлин уже з нової школи, що у Вест Юніон. Тут групові фото роблять на початку навчального року, а за розміром вони значно менші, тож є де розгулятися фантазії.
Для цієї сторінки я також вибрала уже підготовлений папір - з рамочкою та бордюрами. Доповнила гудзиками, підписом (осінь 2011) і тегом зі списком Маріччиних однокласників. Мені подобається кольорова гама сторінки і, здається, фотографія органічно в неї вписується.
Ну і нарешті остання сторінка. Так само, як і групове фото, персональні менші, ніж були у попередній школі, тому однієї фотографії мені видалося замало, і я приклеїла аж три!
Ця сторіночка мені подобається найбільше. Вона вийшла світла й ніжна, і зовсім не осіння. Знову ж таки в рожево-зеленій гамі, але не яскравій, а приглушеній. Порозкидавши по сторінці полунички, захотілося написати, яка ж солоденька у мене дівчинка, і я пошкодувала, що вже використала висічку sweet. Та не відмовилася від своєї ідеї. Добре, що ще не закінчилися наклейки з буквами. Хоча, якщо їх використовувати такими темпами...
Та сама дівчинка, у тому самому сарафані, але вже з іншою зачіскою й іншою посмішкою. Подорослішала. Третій клас як-не-як.