понеділок, 1 серпня 2011 р.

Щоденник табористки. Продовження


Вівторок, 12 липня
День третій
Вожаті розбудили нас о шостій годині ранку. Хто хотів рано вранці поплавати в басейні і за це ще й отримати у кінці зміни нагороду білого ведмедя, той вставав і йшов до басейну, хто не хотів – міг ще поспати.
Того дня ми грали у підводний футбол. На обох кінцях басейну замість воріт стояли стільці. Команда дівчат грала проти команди хлопців і виграла з рахунком 10:4. Інша гра – квач із пінопластовими палицями. Двоє гравців з палицями ганяються за іншими. Кого торкнулися палицею – той завмирає і не може плавати доти, доки до нього хтось не торкнеться.
Наплававшись і переодягнувшись, білі ведмежата пішли снідати. І з апетитом ум’яли сардельки з оладками. Я поливала кленовим сиропом лише оладки, але багато хто поливав ним і сардельки. Запили сніданок яблучним соком.
Після сніданку ми вирушили стріляти з рушниці. Мені сподобалося це заняття. Того разу ми стріляли по порожніх бляшанках з-під напоїв (шкода, що порожніх).
Настав час «вільного» плавання. У цей час ми не граємо ні в які ігри, а просто плаваємо, як хочемо. А під кінець знову діставали з дна виделки та намиста.
У їдальні нас чекав ланч: вода, чіпси і «крученики» – у лаваш замотане м’ясо (яловичина чи індичка) і різні овочі.
Наступне заняття – природознавство. Ми висаджували квасолю у пластикові стаканчики. Перед від’їздом мали забрати наші рослинки додому.
Потім знову було «вільне» плавання. Вечеряли овочевим супом.
Середа, 13 липня
День четвертий
Піднявшись в шостій ранку, білі ведмежата пішли плавати. Ми знову шукали намиста і виделки. Мені це подобалося, але я подумала, що, якщо ще раз доведеться шукати, це вже буде нецікаво.
Вівсянка, омлет і бекон – у середу подавали класичний англійський сніданок.
Поснідавши, ми пішли стріляти з лука.
Далі – плавання і ланч. Довелося навчитися їсти рис, бо вибору не було: спаржа, рис і кукурудза. Виявилося, що рис із кукурудзою смачнючий, особливо після плавання.
Потім відбувалося щось дуже цікаве. Називалося це «смор». Вожаті розпалили вогнище і залізли за каміння аж до вогню, щоб показати нам, як ніколи не треба робити. Недалеко від вогнища на столику лежали зефір, шоколад і печиво. Можна було просто брати і їсти зефір, можна було обсмажити його, наштрикнувши на гілочку, над вогнем, або зробити з обсмаженого зефіру солодкий бутерброд, це власне і є смор. Береться печиво, на нього кладеться підсмажений зефір, шоколад, зверху накривається ще одною печенюшкою. Ням-ням.
Поїдання зефіру і зефірних бутербродів супроводжувалося історійками. Хтось вигадував смішні історії, хтось розповідав веселі епізоди з життя власної сім’ї або й просто почуті веселики та анекдоти.
Посмакувавши зефіром, ми пішли плавати, а потім – вечеряти картоплею пюре зі спаржею.

Немає коментарів:

Дописати коментар