понеділок, 11 липня 2011 р.

Скрап-блокнотик для донечки

Задум зробити для Марічки блокнотик для записів з нагоди першої поїздки у табір з’явився давно. Ідеї щодо обкладинки та сторінок також вимальовувалися в уяві, не вистачало лише часу, бо ж на канікулах доця вдома, і не так просто щось зробити таємно від неї, та ще й не лишати при цьому ніяких слідів. От і доводилося мені скрапити або пізно ввечері, коли Марічка уже спала, або вранці, коли вона була надзвичайно зайнята у дворі зі своїм "рестораном". Наробила купу різноманітних бець (пісок, земля, тирса, трава і вода у різних комбінаціях), порозкладала їх по пластикових стаканчиках і пропонувала нам завітати у ресторан і замовити пудинг чи тортик з кавою. Але це я щось відволіклася. Так от, поки Марічка наводила лад у своєму ресторані, я потай майструвала їй спеціальний блокнотик.
 Так виглядає обкладинка. Дівчинка і рюкзачок - висічки. Приклеїла ще й лавочку - щоб дівчаткові було зручніше сидіти. Напис довелося робити самій, тому що у моїх запасах не виявилося стільки  букв однакового розміру. Жовта акрилова фарба, зверху трохи затонувала чорнилами, а потім обвела букви гелевою ручкою: My first summer cаmp - "Мій перший літній табір".
Марічка поїхала на шість днів, тому у блокнотику усього шість листочків - по одному на кожен день, плюс сторінка для друзів.
Це перша сторіночка. Напис, цифра і паперова квітка з об’ємною серединкою - техніка квілінгу, виявляється, дуже гарно виглядає на скрап-сторінках. День перший, тому квітка одна. 
Ця сторіночка з секретом - з іншого боку вона загнута, і на загнутому всередину шматочку ми з чоловіком написали Марічці побажання на цей тиждень.
Можливо, цього разу мені не вдалося якнайкраще підібрати кольорову гаму, але це пов’язано не з відсутністю смаку, а з відсутністю достатньої кількості готових літер та цифр. Та все ж я старалася якось обіграти ці контрасти. Чи вдалося - судити вам.
День другий. Ця сторінка трохи багатша на декор. Літери висять на стрічечці, картину доповнюють два заклики насолоджуватися відпочинком і червоно-бордова висічка, яка  здалася мені тут доречною.
Третій день - тому три різнокольорові кульки (випробовувала нові акрилові фарби) піднімають на ниточках три букви.
Ось такою ніжною вийшла четверта сторінка: чотири метелики літають у небесній блакиті. Цифру обвела гелевою ручкою.
Приблизно так виглядають внутрішні сторінки блокнотика. Вони умовно поділені на три частини: Menu (меню), Activities (заняття), Thoughts (думки). Не знаю, чи багато Марічка писатиме, але за допомогою блокнотика, можливо, ми зможемо більше дізнатися про життя у таборі, бо ж коли дуже багато вражень, то частина подій забувається. А про те, що подавали на сніданок, обід чи вечерю годі й згадати, а мені особисто дуже цікаво, чим годують дітей в американському таборі. Звісно, я не тішу себе надією про те, що на обід пропонуватимуть суп, але хочеться знати, що вони мають на увазі під фразою family friendly menu? Правда, відсутність супу надзвичайно тішила Марічку. Коли вона говорила про табір, зауважувала один мінус - цілий тиждень без комп’ютера - і аж два плюси, які повністю перекривали мінус, - обід без супу і відсутність занять з математики та української.
Так, знову я відволіклася... Та, думаю, нестрашно. Допис пишеться не лише про блокнотик, а й про збори до табору.
На внутрішніх сторінках немає декору, окрім самих написів. І це зроблено спеціально: у блокнотик я вклала кілька листочків із наклейками (здебільшого квіточки та метелики), щоб Марічка змогла прикрасити сторіночки на свій смак. Наклейки не покажу, бо забули їх сфотографувати. Можливо, пізніше доповню допис фотографіями з Маріччиною творчістю...
 День п’ятий - п’ять прапорців. Більше нічим не прикрашала, бо сторінка сама по собі досить яскрава.
 А це сторінка для друзів. Що вони там писатимуть - свої адреси чи побажання, - уявлення не маю, але хай буде.
Ну і нарешті остання, шоста сторінка. Літери зв’язані докупи ниткою, то тут, то там граються кольорові метелики. Сторінка більша за іншу, має спеціальну кишеньку. Саме у цю кишеньку я й сховала наклейки.
Усе? Ні! А обкладинка?
Ось вона!
 Та сама дівчинка сидить на тій самій лавочці. Тільки тепер ми бачимо її зі спини.
Я вручила Марічці блокнотик у неділю, уже перед  від’їздом у табір. Доня втішилася, сказала, що дуже любить речі, зроблені моїми руками. Сподіваюся, їй приємно буде писати у цьому блокнотику, а любов і тепло, з якими я його робила, зігріватимуть її, якщо раптом стане сумно.






 

2 коментарі:

  1. Просто блискуче! Яка ж ти молодчинка, Наталі! Блокнотик дійсно теплий і такий гарний! Впенена, що Марічці з ним буде легко переносити розлуку з вами:)

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую, Чорненька! Мені дуже подобається робити усілякі такі штучки, аж просто руки чешуться... Особливо замість пакування речей :)

    ВідповістиВидалити