пʼятниця, 1 жовтня 2010 р.

Загадкова арабська душа

Весела у нас зібралася група, хоча її й збираються поділити навпіл, бо забагато народу. Цікаво дізнаватися щось нове про інші країни. Так, наприклад, тепер я знаю, що у корейській армії також є дідівщина, що у китайських, корейських і тайських школах вранці усі дружно роблять зарядку, а також те, що у Саудівській Аравії спорудили Royal Mecca Clock Tower. Годинник на башті дуже нагадує англійський Біг Бен, та араби хотіли не просто скопіювати, а перевершити творіння англійців, тому зробили циферблат у кілька разів більшим і нафарширували свою башту надсучасним обладнанням, зокрема купою ліхтариків, які вдень і вночі підсвічують годинник різним світлом. Королівський годинник у Мецці показує час за Гринвічем. Для мене це питання так і лишилося нез’ясованим: навіщо арабам велетенський годинник, який показує неарабський час?
У групі поки що шість арабів, три з них – Абдулли. Якось один із них вийшов розповідати про відомих арабських поетів. Розказував щось про те, яка у них гарна поезія, як король підтримує поетів, та не назвав жодного прізвища. Коли напряму попросили назвати його хоч одне ім’я, сказав, не ховаючи наївну простоту: «У гуглі введіть «відомі арабські поети» – і матимете купу імен». Цей Абдулла і пухкенький ведмедик Ахмад – мабуть, єдині араби, які у мене не викликають підозри. На інших дивишся – і думаєш про терористів. Ну чого сюди приперлися? Та ще й на пари через раз – через два з’являєтеся? Султан і Зора – чи то чоловік і жінка, чи то брат і сестра. Вона весь час голову замотує якимось ганчір’ям. Часом гарними шарфами, але здебільшого – зашмольганою тканиною. Усі про себе розповідали, їх тоді не було. На заняття з’являються рідко, весь час запізнюються. Майже не говорять, сидять набурмосені – ну от що про таких подумаєш? Абдулла поза підозрами, бо з його обличчя не сходить усмішка. Ну не може він не посміхатися! Навіть коли говорить про поетів, короля та інші серйозні речі. І очі завжди сміються. Від цього у хлопця навколо очей уже утворилися зморшки, але вони лише прикрашають його усміхнене обличчя. Терорист не може мати такої наївної посмішки. А Ахмад добрий і відкритий. Спочатку він не надто мені сподобався через свої габарити, але ж є приказка, що хорошої людини має бути багато, – це якраз про Ахмада. Ми з ним у різних групах, але коли бачимося, він радісно вітається і щиро питає, як справи. А коли студенти Мовної школи вибралися у боулінг, і Ахмад побачив дощ – тішився, як мала дитина.
- Я насолоджуюся такою погодою, – спокійно казав він, коли усі прожогом бігли до автобуса, щоб не намокнути під зливою, – у моїй країні ніколи не буває дощу. – І Ахмад підставляв обличчя під струмені води.
Ні, Ахмад також не може бути терористом. Викреслюю з рядів небезпечних осіб і ще одного Абдуллу – він сьогодні робив доповідь про плюси і мінуси шлюбів між вихідцями з різних країн. Наприкінці сказав, що й сам би не проти одружитися не з арабкою. Насуплені Султан і Зора нагадали йому, що закон забороняє такі шлюби. Та Абдулла не здавався:
- Якщо зібрати усі необхідні папери, уряд може дати дозвіл!
Ми його просто засипали питаннями і поступово від доповіді перейшли на особисте, адже арабські звичаї для багатьох лишаються загадкою. Найактивніше атакували Абдуллу я та в’єтнамка Вай.
- Як думаєш, які почуття має перша жінка, коли її чоловік приводить у дім другу, третю, четверту?
- Усе це нормально, адже усі дружини рівні у правах, кожна має окремий будинок.
Мене більше цікавив психологічний аспект шлюбу з кількома жінками, як вони ставляться одна до одної, які стосунки у Абдулли з іншими батьковими жінками.
- Вони не є моїми «другими мамами», я ставлюся до них з повагою, як до родичів.
- Як до тіток, наприклад?
- Так, з поваги я називаю їх тітками.
Вай не давало спокою інше.
- Якщо у твого батька три дружини, і у кожної – свій дім, де він спить?
Абдулла злегка почервонів, хоча… чи можуть червоніти смагляві араби? Добре, не так: Абдулла трохи зашарівся – очевидно, у їхній культурі не прийнято обговорювати такі делікатні теми.
- Я й сам хотів зачепити це питання, але вирішив, що це не дуже доречно, але раз воно вас цікавить, відповім: щоночі в іншому домі. Чоловік може мати максимум чотири дружини. Правда, зараз це доступно лише для багатих. Але може бути й більше дружин – тоді потрібен спеціальний дозвіл від уряду. Так, король Саудівської Аравії Абдулла має більше п’ятдесяти дружин і дев’яносто п’ять дітей.
- А якби ти закохався у двох сестер, ти одружився б із двома?
Абдулла навіть не встиг розкрити рота, як Султан зірвався з місця і, розкидаючи очима блискавки, відповів за нього:
- Так не можна, це заборонено законом! Не можна, щоб дружини мали якісь родинні зв’язки!
Ох і зануда той Султан, та й Зора разом із ним. У всіх такий гарний настрій, розгорнулася цікава дискусія, а вони тут хмари наганяють. Ревні захисники своєї релігії – горло перегризуть, якщо треба буде. З таких і ліплять терористів… А Абдуллу, схоже, не надто влаштовує стан речей у його країні, раз він готовий одружитися з дівчиною з іншої країни. Як про пережитки минулого розповідав він і про те, що у Саудівській Аравії досі батьки вибирають наречену своєму синові. І до шлюбу вони можуть лише раз побачитися. Добре хоч те, що хлопець може відмовитися, якщо йому не сподобалася дівчина. (Ось про що треба було спитати: чи може дівчина відмовитися! І чого мені це тоді не прийшло в голову? Мабуть, тому, що під час доповіді ми усі дружно співпереживали Абдуллі, ну, окрім Султана з Зорою.) Зараз Абдуллі двадцять сім. Батьки хочуть, щоб він негайно одружувався. Він і сам не проти, але прагне самостійно знайти наречену, хоче, щоб їх пов’язували справжні почуття, а не лише одна зустріч, організована батьками.
Ну добре, два Абдулли і Ахмад завоювали мою довіру, а от з усіх інших я поки що не можу зняти підозру – надто вже вони похмурі та неговіркі: може, саме зараз щось і придумують нехороше…
Повернувшись додому, залізла в інтернет – мені не давали спокою жінки короля Саудівської Аравії. Про особисте життя короля інформації майже немає, це таємниця за сімома печатками, усі джерела скупо повторюють лише одну фразу – про тридцять жінок і тридцять п’ять дітей. Абдулла ж називав зовсім інші цифри… І як той вісімдесятирічний дідусик, маю на увазі короля Абдуллу, пам’ятає імена усіх дружин і дітей? Чи, може, він цим зовсім не заморочується і навіть не намагається запам’ятати. А навіщо? Перша дружина, друга, третя – мабуть, головне жінкам знати свій порядковий номер. А дітям давати однакові імена – Абдулла перший, Абдулла другий…
А ще насмішив і настрашив одночасно нещодавно прийнятий закон, який подають під соусом емансипації. Віднедавна жінки можуть самостійно, без супроводу чоловіка чи родича чоловічої статі, знімати номер у готелі. Але коли жінка сама знімає номер, адміністрація обов’язково дзвонить у поліцію. Оце так емансипація! Цікаво, як прокоментує це Абдулла? Обов’язково його спитаю. А ще – про імена королівських дітей. Ну не повірю я, що їх звуть по-різному, і вінценосний татусько пам’ятає усі імена...

Немає коментарів:

Дописати коментар