четвер, 8 квітня 2010 р.

Пий кока-колу, бігмаки жуй, або Дієта по-американськи

Америка – країна контрастів і парадоксів. У жодній країні світу немає такої кількості людей з надлишковою вагою, і в той же час саме у США дуже активно пропагують здоровий спосіб життя і правильне харчування. Так у чому ж річ? Чому нація не стрункішає?
За даними статистики, США посідає перше місце за кількістю людей із надлишковою вагою (64% дорослого населення і 16% дітей) і ожирінням (26% населення) у світі. До 2015 року ці показники можуть збільшитися до 75% і 41%. Часто говорять про епідемію ожиріння, а, окрім незручностей і великих габаритів, зайва вага приводить із собою своїх ліпших друзів: хвороби серця, діабет другого типу, гіпертонію, гінекологічні захворювання, проблеми з печінкою і купу інших неприємностей. На боротьбу з зайвою вагою, її попередження і підтримання здоров’я товстунів витрачаються шалені гроші – більше ста мільярдів на рік. Може, американцям не вистачає погляду збоку, щоб зрозуміти, як боротися з проблемою, яка розрослася до національних масштабів? Починати треба, звісно ж, із харчування. Але не обмежуватися рекомендаціями, а надати доступну альтернативу.
Наші уявлення про харчування американців близькі до істини. Звичайно, не всі харчуються в Макдональдсі, але здорово харчуватися у США не так просто. Чому? Наведу кілька аргументів. Перший – і найголовніший – різноманітне харчове сміття на зразок хот-догів і бігмаків з картоплею фрі набагато дешевше, ніж здорова їжа. Це стосується і забігайлівок, і магазинів.
На вуличках американських міст і містечок тулиться безліч забігайлівок – і усі вони пропонують фастфуд. Хот-доги, бігмаки, різноманітні сандвічі, паніні (обсмажений хліб із сиром всередині), піца. Можуть бути ще макарони з сирним соусом (тільки не треба думати, що хтось спеціально готує соус, це також «швидка їжа», просто до вермішелі додається порошковий «соус»). Варто зауважити, що у деяких забігайлівках усе ж таки є «салат». Я невипадково поставила лапки, бо ця страва відрізняється від салату у нашому розумінні. Це всього лише листя салату, у кращому випадку – ще морква й капуста. Як правило, без нічого, іноді пропонують якусь підливку, пардон, дресінг. Ще один варіант салату – наведені вище інгредієнти плюс холодні макарони. Що би обрала більшість? Такий от «салат» чи все ж таки теплий сандвіч з картоплею фрі? От у цій відповіді й міститься вся правда про американське харчування.
З напоями – та сама ситуація: всюдисущі автомати з колою, спрайтом. Популярні шоколад і кава (звісно, «Старбакс» – привіт Міранді Прістлі), а от чай краще пити вдома, тому що для того, що принесуть у якості чаю, важко навіть придумати назву. Якщо коротко – це міцна заварка з надзвичайною кількістю льоду. Але тут є гарний чай! Можна навідатися у китайський магазинчик і купити справжній китайський чай – чи класичний чорний, чи зелений з жасмином. Є також спеціальні відділи і навіть магазинчики для гурманів, а можна замовити і через інтернет: зелений, чорний, білий, ройбуш, ханібуш – усе, чого душа забажає. Є навіть сорт, який і тут називають «чай» (chai) – це чорний чи зелений чай із сумішшю спецій.
Більш-менш здорову їжу можна знайти у ресторанчиках національної кухні. Дуже популярні китайські. Вони вирізняються демократичністю цін і досить широким асортиментом страв не тільки китайської кухні. За $10-15 протягом двох годин можна вибирати будь-які страви у будь-якій кількості. Є тут і супи, і другі страви (рис, картопля, вермішель), м’ясо, риба і морепродукти у різних варіантах, овочі сирі й тушковані, фрукти, солодощі (пудинги, тістечка). А на прощання – маленьке печивце з передбаченням. І хоча стверджують, що ці «передбачення» не мають нічого спільного з традиційними китайськими, і їх штампує якийсь американець у Каліфорнії, усе одно це своєрідна екзотика.
Ну, з забігайлівками розібралися. Тепер про магазини. Вибирати є з чого. Але знову ж таки, напівфабрикати коштують набагато дешевше натуральних продуктів. Зокрема й тому багато американців набивають свої візочки заготовками міні-піц і солодкими газованими напоями замість м’яса та соків. Заради справедливості варто зауважити, що на упаковці обов’язково вказано, натуральний це сік чи з концентрату, чи додавали у напої, солодощі тощо ароматизатори (у таких випадках написано artificially flavored).
Американці пишаються своїми натуральними продуктами, і ця натуральність завжди заявляє про себе великими літерами: naturally flavored (натуральний смак), our farmers pledge no artificial growth hormone used (наші фермери клянуться, що не використовують гормони росту) тощо. Окрім цього, на поличках магазинів є дивовижні продукти на зразок вегетаріанських яєць. Виявляється, це яйця курей, які «дотримуються» вегетаріанства, тобто вживають виключно рослинну їжу.
Якби я була радником місцевого міністра охорони здоров’я, спробувала б переконати його, що не на те вони спрямовують державні кошти. Щоб державі не доводилося здійснювати неймовірні виплати по страховці і виплачувати пенсії людям, які страждають від ожиріння і не можуть самостійно пересуватися, потрібно не тільки пропагувати вживання здорової їжі, але й зробити її доступною. Для цього потрібно знизити ціни і зобов’язати заклади громадського харчування розширити меню. Мені, наприклад, було складно вибрати страву у кафе акваріума в Балтиморі: гамбургер, чізбургер, картопля фрі, піца чи вже згадуваний мною салат з холодними макаронами… Правда, там був ще суп, але його вигляд не викликав апетиту. А цей акваріум вважається найкращим у США!
Трохи кращим був вибір у Садах Дюпона. Там ми спробували картопляну запіканку і запечені овочі. А кафе у Ikea так просто вразило мене своїм меню – воно так відрізнялося від звичайного американського! Там можна було замовити всяку різну пасту, картоплю, у якості салату – накладати у свою тарілку будь-які овочі, були й спеціальні вегетаріанські блюда. Але ж то європейська мережа, то й страви схожі на європейські.
Смаки формуються в дитинстві. І заслуга (чи вина?) у цьому не тільки сім’ї, але й навчальних закладів. Американські школи пишаються тим, що на сніданок і ланч пропонують дітям фрукти та овочі (у тому числі й свіжі, хоча здебільшого варені чи тушковані, навіть яблука здебільшого не свіжі, а у вигляді яблучного соусу, мандарини – тушковані у власному соку) і молокопродукти. Але до цього додаються ті ж таки гамбургери! Та й взагалі дивним видається поєднання якогось сандвіча, овочів, фруктів і молока – прозоро-блакитного знежиреного, полуничного або шоколадного.
Добре те, що у дітлахів завжди є вибір, можна вибрати по одній-дві страви з кожної категорії. Заради цікавості наведу кілька варіантів шкільного ланчу. Понеділок – день без м’яса: сандвіч із арахісовим маслом і желе (дуже популярний і практично неїстівний; можна з’їсти окремо шматочок хліба для тостів, окремо желе, але все разом під силу хіба що американським шлункам) чи паніні; консервована кукурудза, суміш овочів, консервований персик, яблуко з корицею (можна вибрати 2). Попихати це все пропонують шоколадним або полуничним молоком. Вівторок – день сандвічів. Середа – курячий день. Значить, основна страва – обсмажені в паніровці шматочки курки (так звані нагетси, подібні до тих, що у Макдональдсі) або сандвіч із куркою. Окрім курки, можна вибрати щось із цього: морква, броколі, апельсин, диня. Четвер – день із особливим блюдом (це може бути пюре чи макарони). П’ятниця – піца (можна взяти улюблений вид піци чи сандвіч). Сподіваюся, ніхто не подумав, що усе це готується у школах? Усе привозиться готове, розфасоване у коробочки-стаканчики, кухарці лишається тільки підігріти те, що треба.
З одного боку, добре, що є вибір: школярі не зобов’язані їсти те, що перед ними поставили у їдальні, як в українських школах чи садочках. Але, з іншого, – українському шлунку і вибирати нема з чого. Два тижні моя донька брала ланч у кафетерії, доїдаючи також те, що лишилося від перекуски, принесеної з дому (ланч – біля 12.00, перекуска – 10.00). А потім якось повернулася зі школи і сказала: «Краще я братиму їжу з дому». Я думала, вона хоче усе перепробувати, але раз дитина сама дійшла такого мудрого висновку, я тільки за! Це ще один плюс: американські діти не тільки не соромляться брати їжу з дому, як українські, навпаки, це обов’язкова складова шкільного життя. І у шкільному рюкзаку кожного, навіть найменшого американця, обов’язково є сумочка для ланчу і термос. Або ж сумочка прив’язана до рюкзака чи сумки. А що у тій сумочці – то вже залежить від батьків. Хтось кладе печиво і сухофрукти, хтось – чіпси. Скажімо так, в міру своєї зіпсутості. Правда, у цьому моменті вбачається не тільки плюс, але й мінус: їжа майже завжди під рукою…

1 коментар:

  1. Цей матеріал я писала для журналу, у якому працювала не один рік. Але, на жаль, фінансовий і юридичний відділ не захотів підтримати головного редактора і вирішив не ускладнювати собі життя співпрацею з автором, який знаходиться за межами України... Було б шкода, якби статтю так ніхто й не прочитав, тому я вирішила викласти її серед своїх дописів.

    ВідповістиВидалити