неділя, 6 грудня 2009 р.

Підводне царство

Щороку в один із грудневих вікендів Балтіморський акваріум робить своїм відвідувачам передріздвяний подарунок – вхідний квиток коштує лише $1 (звичайна ціна – $25). Ми не могли не скористатися такою щедрою пропозицією. Зрозуміло, що таких розумних, як ми, було немало, але могло б бути значно більше, якби була краща погода. А погода нагадала про те, що все ж таки вже зима: було холодно, а небо то сипало снігом, то плакало дощем.
Вистоявши чергу за квиточками і дочекавшись свого часу (на квитках позначали час, щоб не заходили усі одразу), ми зайшли у підводне царство. Треба сказати, що акваріум у Балтіморі дуже великий і вважається найкращим у США. Це дві величезні будівлі, з’єднані переходом, у самому центрі міста.
Спочатку нас зустріли різноманітні скати та акули. Скати плавали-літали у величезному басейні, демонструючи глядачам свої граційні гнучкі тіла. На акул ми спочатку подивилися здалеку, а потім мали можливість спостерігати за ними зблизька. У мультиках їх зображують дуже правдиво, скажу я вам: тупуватий погляд маленьких очиць, весь час відкрита паща з маленькими гострими зубками. І хоч у закритому акваріумі плавали не дуже великі акули, найбільші – зростом з людину, зустрічатися з ними у морі не хотілося б… Проходячи до наступної експозиції, ми дивилися на силуети різних акул, зображених у повний зріст на стінах. Були серед них і невеличкі, але деякі вражали своїми розмірами, зокрема тигрова і полярна акула. Остання може важити 1-2,5 тони і сягати 6-8 метрів довжиною – от уже з ким би не хотілося знайомитися особисто. Прочитавши інформацію на яскравих щитах, що траплялися то тут, то там між акваріумами, ми дізналися, що зуб доісторичної акули був довжиною з руку дорослої людини, а також те, що ці великі риби не заводять потомство, доки їм не виповниться двадцять років. А проглянувши міні-фільм, побачили, як акул годують: у кожної своя дієта, плюс у рибу їм підкладають вітаміни.
Але досить про акул… На жаль, не зможу перерахувати усіх тих риб, що ми бачили, бо їх дуже багато, а окрім того, англійські риб’ячі «імена» непросто перекласти чи навіть і запам’ятати…

Впала в око рибка-«модниця» (назви я не запам’ятала): вона мала «одежинку» зі смужками, горошком і розпливчастими плямками водночас. Запам’яталася довгорога риба-корова (це дослівний переклад, бо риби такої я не знайшла…). Вона мала дуже незвичну форму. Якщо більшість риб ніби приплюснуті з боків, ця більше схожа на трикутник. Плоске пузце і бочки, які сходяться гіркою. При цьому вибалушені, ніби здивовані, очиці і губки бантиком.

Бачили ми також родича Немо, тобто яскраву смугасту рибу-клоуна.

Бачили й актинії, чи морські анемони, схожі на дивовижні квіти. Але їх краса оманлива: пелюстки-щупальця прикривають кровожерливий рот, який хапає дрібних підводних тварин.
На шоу дельфінів ми не потрапили, бо у доларовий день ці благородні ссавці відпочивають, але бачили, як вони розминалися у великому і глибокому басейні. Їхні родичі, що працюють в українських дельфінаріях, позаздрили б, бо їхні «басейни» здаються просто калюжами…
Цікаво було побачити, як ростуть корали – такий собі риф місцевого масштабу. На них можна було подивитися згори, а панорама на стінах малювала море, хмари, музика нагадувала шум хвиль – здавалося, не вистачає тільки шезлонгів, щоб зануритися у повний релакс. Потім ми спустилися нижче і дивилися на корали збоку, спостерігали, як поміж ними пропливають рибки…
Ще врізалися у пам’ять медузи. Не думала, що вони можуть здивувати… Але вони такі різні! Яскраво-оранжеві з тонкими довгими нитками-хвостами, перевернуті догори ногами зі щупальцями різних кольорів, білосніжні, як сніжинки, плямисті…

Але найбільше нас вразили невеличкі медузки, по щупальцях яких пробігали мерехтливі вогники. Інакше їх просто не можна описати. Найбільше це схоже на ялинкові гірлянди з різнокольоровими вогниками. Про медуз ми також дізналися чимало цікавого: вони з’явилися задовго до акул і динозаврів, а живуть не тiльки у морях, але й у рiчках. Їхні популяції постійно збільшуються, тому що людина весь час виловлює риб і черепах, які харчуються цими желеподібними істотами. До речі, про черепах. Надивилися і на довгоносих, і на пласконосих, і на білих, і на плямистих. Мали змогу також познайомитися з різними жабами: великими й маленькими, смугастими і плямистими, яскравими і тьмяними.ц
Перед тим, як завершити цей опус, хочу сказати, що музика, у кожному залі інша, дивовижним чином відповідала настроєві експозиції, не дратувала, а доповнювала загальне враження. І здебільшого в експозиції були не просто підводні жителі, а й «берег» з рослинами, каменями, водоспадами.
Звісно, не можна було покинути таке цікаве місце без сувеніра на згадку, тим паче що магазин пропонував продукцію на будь-який смак. Але ми пройшлися по ньому швидше як по музею – милувалися плюшевими мешканцями морів і океанів – морськими котиками, тюленями, різноманітними рибами, дельфінами, акулами. Звірі-риби тут такі само гарні і якісно зроблені, як і ті, що ми вже бачили у Вашингтонському зоопарку. Але й недешеві… Придбавши яйце, з якого у воді має вилупитися пінгвін, ми покинули підводних і надводних мешканців, щоб, пробігши під дощем, сісти в авто і вирушити додому…

Немає коментарів:

Дописати коментар