середа, 14 жовтня 2009 р.

Візит до посольства

Наш татусько нарешті захистив свою дисертацію, практично одночасно з цим прийшов лист з американського посольства. За зборами усіх потрібних документів пройшов місяць, а потім події стали розвиватися з надзвичайним прискоренням. Співбесіду у посольстві пам’ятаю, неначе сон, хоча з того часу минув лише місяць. Напередодні майже не спала, хоча мені здавалося, що я не хвилююся. Хвилюватися почала вже на місці. Мені було призначено аудієнцію на дев’яту, а вийшла я після всього-всього аж в першій…
Бажаючих отримати візу наречених/чоловіка/дружини назбирали чоловік п’ятнадцять. І потроху маринували нас. Спочатку зібрали документи, потім взяли відбитки пальців, а потім усі дружно у маленькій кімнатці чекали особистої розмови з консулом. Очікуваний дозвіл на виїзд отримали не всі. Третині було відмовлено з тих чи інших причин. То немає податкових документів від нареченого, то недостатньо доказів.
Офіцер, який реєстрував мої документи, попередив: якщо консулу буде мало доказів, він може попросити донести додатково. Виявилося, що треба було принести роздруківки електронних листів і переписку з ICQ. А мені подібні докази не видаються аж такими важливими… Є ж фотографії, паперові листи, квитки Роми на літак. Зрештою, а шестирічна дитина – хіба не достатній доказ наших стосунків?!!!
Добре, що до моїх доказів консул не чіплявся, а от дівчині, з якою я познайомилася і здружилася за час тяжкого очікування, не пощастило. Їй не відмовили зовсім, але треба донести ще якісь докази стосунків із нареченим. Фотографій і квитків виявилося замало. Леся вийшла засмучена, а у мене почали труситися руки-ноги: так і в мене ж тоді мало доказів! Переді мною лишалася ще одна дівчина, вона, бідненька, двічі вибігала годувати тримісячну дитинку. Не знаю, чи нервувало маля разом із мамою, але врешті мамуся вийшла щаслива і побігла заповнювати папери на кур’єрську доставку паспорта з візою.
Нарешті надійшла і моя черга. Я була вже у такому стані, як колись на екзаменах, коли чекаєш дуже довго: байдуже, чим все скінчиться, аби тільки швидше. Власне співбесіда тривала недовго, але коли я після всього вийшла на свіже повітря, було відчуття, що сили з мене витиснули до краплі, як із лимона сік…

Немає коментарів:

Дописати коментар